Громради досі не стали центром розбудови громадянського суспільства

Процес формування громадських рад при органах влади регулюється постановою КМУ №996. Влада все ж бачить в громадських організаціях партнера, експерта та сподівається на конструктивні пропозиції від них.

Але практика показала, що більшість громадських рад не спроможні вирішувати нагальні питання, стати повноцінними громадськими центрами впливу на владу, бути належними експертами та реальними ефективними громадськими контролерами дій влади.

Оскільки формування громадських рад стало своєобразним бізнесом для деяких громадських ділків, які проводять певну організаційну роботу, залучаючи до установчих зборів побільше кишенькових організацій, аби захопити владу в громраді, опанувати посаду голови ради чи захопити ключові посади в ній. Головна ціль – це здобути ричаги впливу від імені громадскості, аби мати пряме спілкування з керівництвом владної структури та відстоювати там власні корпоративні інтереси. Адже, як тільки відбувається остаточне формування громадської ради, так значна кількість громадських організацій зникає, активність організацій падає і в радах залишається десь 40-50 відсотків заявленого складу.

Таким чином, формування громадської ради зводиться лише до того, аби провести певну людину до посади голови ради, яка потім фактично діє одноосібно, самочинно, часто діє без наяності колегіальних рішень, постає як владна особа у відносинах з іншими громадськими чи іншими структурами.

Від того ефективність таких рад дуже низька, а наявність в ній певної кількості, так званих, «горластих», не професійних осіб, ще більше робить таку раду не здатною до конкретних дій. Звісно керівництво владного органу за таких умов, не бачить сенсу втрачати час та марно спілкуватися з членами такої не ефективною громради.

Перспективним є те, що все ж зустрічаються громадські ради, які зарекомендували себе досить ефективними органами, проте що їх ефективність ще далека від необхідної, яка в цілому залежить не тільки від їх дій. Достатьньо привести приклад роботи Громадської ради при Міністерстві соціальної політики України, де на останок все ж вдається проводити цілу низку важливих, позитивних дій, як то щодо трудового кодексу, соціального страхування, вирішення проблеми переселенців, соціального забезпечення інвалідів, тощо....

Бути чи не бути громадським радам центрами розбудови громадянського суспільства залежить від самих громадських організацій, від їх ефективності в діях, від спроможності стати професійними експертами чи дієвими, не заангажованими, об ’ єктивними контролерами дій влади. Такі конкструтивні їх дії лише будуть вітатися органами влади.

Останні ініціативи певного кола осіб, які обособлюють себе з посадами голів громадських рад на жаль, поки що не ведуть до ефективного розвитку громадянського суспільства, оскільки ставять за мету не пошуку спільних шляхів підвищення своєї ефективності, а волають на дефіцит уваги до них з боку влади. Повагу до себе треба завойовувати конкретними справами!

Так все ж необхідні паростки оздоровлення громадянського суспільства в Україні є.

Найактивніші представники громадскості створили Платформу громадянського суспільства «Україна-ЄС», яка передбачена Угодою про асоціацію між Україною і ЄС та діє не один рік; дієві представники від громадських рад при обласних державних адміністраціях, активні регіональні громадські діячі, в тому числі від ВГО «Громадська Палата України», склали основу Платформи громадянського суспільства «Збудуймо Європу в Україні»; існують і інші більш-менш ефективні платформи громадянського впливу, що дає надію на гарні перспективи розвитку і становлення громадянського суспільства в Україні в цілому.