Процесуальні наслідки передбачені ч. 12 ст. 290 КПК України

Підстави для застосування процесуальних наслідків передбачених

ч. 12 ст. 290 КПК України

На перший погляд положення ч. 12 ст. 290 КПК України є достатньо зрозумілими і не двозначними, однак на мій погляд, на практиці можуть виникати ситуації щодо неоднозначного застосування вказаних положень.

Наприклад, в порядку ч.1 ст. 290 КПК України, прокурор або слідчий за його дорученням повідомили сторону захисту про завершення досудового слідства та про надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Однак, не зважаючи на такі повідомлення, сторона захисту, з певних причин, відмовилась ознайомлюватись з матеріалами досудового розслідування.

Не зважаючи не це, обвинувальний акт направляється стороною обвинувачення до суду, без звернення до слідчого судді в порядку ч. 10 ст. 290 КПК України з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами.

Виникає питання, чи можна вважати матеріали, з якими не ознайомилась сторона захисту, матеріалами які не відкриті стороні захисту?

З аналізу положень ст. 290 КПК України, вбачається, що вона встановлює наступний порядок процесуальних дій: повідомити про завершення досудового слідства та про відкриття матеріалів (ч. 1); надання доступу до матеріалів (ч. 2), що включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів (ч. 3, ч. 4); письмове підтвердження факт надання доступу до матеріалів із зазначенням найменування таких матеріалів (ч. 9); звернення з клопотанням про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами, у разі зволікання з ознайомленням (ч. 10); відкриття додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду (ч. 11), і процесуальний наслідок відносно не відкриття матеріалів відповідно до цієї статті – суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази (ч. 12).

Що ж необхідно розуміти під словами «не відкриття матеріалів відповідно до цієї статі», всі процесуальні дії передбачені ст. 290 КПК України чи тільки дії спрямовані на повідомлення про відкриття матеріалів та надання можливості робити копії або відображення матеріалів?

Якщо виходити з того, що ст. 290 КПК України розмежовує процесуальні дії на: повідомити про завершення досудового слідства та про відкриття матеріалів (ч. 1); надання доступу до матеріалів (ч. 2), що включає в себе можливість робити копії або відображення матеріалів (ч. 3, ч. 4), то в зазначеному застосовується термін «можливість».

Можливість — це дія, що може відбутися або ні (можливо, приїду, а, можливо, і ні). Можливість можна забезпечити чи покладатись на «авось» та якось буде. Альтернатива дає шанс, але не гарантує без відповідних дій забезпечення результату і адекватності та конструктиву діяльності .

Натомість ч. 12 ст. 290 КПК України вказує «відповідно по цієї статті», тобто відповідно до процедури визначеною не тільки певними положеннями (частинами) статті, а всієї статті в цілому, тобто відповідно до процесуального порядку визначеного ст. 290 КПК України.

Разом з тим, термін «можливість» в контексті вказаної норми, застосовується враховуючи положення ч. 10 ст. 290 КПК України, відповідно до якої, якщо сторона кримінального провадження зволікає з ознайомленням з матеріалами кримінального провадження, слідчий суддя, за клопотанням протилежної сторони кримінального провадження, може встановити строк для такого ознайомлення, і в незалежності від того, чи скористалася сторона кримінального провадження своїм правом на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, або ні, вона вважається такою, що скористалася таким правом.

Таким чином, приходимо до висновку, що навіть, у разі повідомлення про завершення розслідування та надання доступу до матеріалів кримінального провадження і наданні реальної можливості, стороною кримінального провадження, робити з них копії або відображення матеріалів, без реалізації положень передбачених ч. 10 ст. 290 КПК України, матеріали кримінального провадження повинні визнаватись не відкритими і до відомостей, які міститься в них повинні застосовуватись наслідки передбачені ч. 12 ст. 290 КПК України, тобто суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.