«Реформа» МВС – «мінус» кваліфікованість, «плюс» корупція

Завданням будь-якої реформи є якісна зміна суспільних відносин, які регулюють ту чи іншу сферу життя суспільства. Хтось називає це підвищенням якості життя, хтось – викоріненням корупції, для когось це членство у ЄС. Проте, точно можна сказати одне – реформи передбачають реальну зміну суті та якості. І зміну цю мають відчувати всі члени суспільства.

Наприклад, реформа поліції мала позначитися на рівні безпеки на українських вулицях, знизити рівень корупції в структурі МВС через очищення від старих корумпованих кадрів, які часто брали участь у реалізації незаконних політичних рішень та повертали силу цієї структури проти українців. Стара міліція мала піти в минуле разом із традиціями КГБ та інтегрованістю в злочинний світ.

Більше двох років минуло з дня підписання президентом Закону України «Про національну поліцію» – пора робити висновки. Реформа повинна була передбачати формування ефективної системи протидії злочинності. Але, проаналізувавши теперішній стан, бачимо негативну динаміку. Так, за 2016 рік було зареєстровано 592 604 кримінальних правопорушення, це на 27 422 більше, ніж у 2015 році.

Такі дані вказані в річному звіті про рівень злочинності в країні за 2016 рік, оприлюдненому Генеральною Прокуратурою України, і це без врахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та окремих районів Донецької та Луганської областей. Щоб всебічно проаналізувати ситуацію з кримінальними злочинами, візьмемо динаміку злочинності, починаючи з 2013 року.

2014 рік – враховані дані з Криму до початку березня а також повідомлення про злочини на тимчасово окупованих територіях Донбасу, але зареєстровані іншими органами досудового слідства.

Безглуздою і брехливою виглядає статистика, оприлюднена Арсеном Аваковим за перше півріччя 2017 року. За його словами, рівень злочинності порівняно з аналогічним періодом 2017 року знизився на 16,5%, а розкриття злочинів збільшилось на 20,5 %. Виникає лише одне питання: за рахунок чого?

Фактором впливу на ці показники є кваліфікація поліції. Що ж до злочинів, пов’язаних із заволодінням чужим майном (крадіжки, пограбування тощо), то тут значну роль грає загальна економічна ситуація та добробут певних груп громадян. Щодо другого, то всі «покращення» ми щодня відчуваємо на собі. Тут одним із наслідків є бездарна економічна політика діючої влади. Речі – пов’язані напряму.

А от фактор кваліфікації потрібно проаналізувати докладніше. За словами адвокатів, (доводилося спілкуватися із представниками професії, які прцювали до цього і слідчими в Києві. Іноді по 15 років), на «виховання» одного дільничого потрібно 5 років, а слідчого – мінімум 8. А що ми бачимо сьогодні: новоприйняті працівники проходять навчання на курсах початкової підготовки в одному з училищ професійної підготовки працівників поліції (дільничні інспектори поліції – 125 діб, інспектори патрульної служби – 132 доби). Чому можливо навчитись за такий короткий термін – питання риторичне. Тому, цілком зрозуміло, що кваліфікація співробітників поліції не зросла за півроку-рік, щоб досягнути прийнятного рівня.

Будь-яка система – це складний механізм, а правоохоронна система й поготів. Сьогодні цей величезний і потужний механізм приведений в непридатність, а гучний піар та гарні машини – це та ширма, за якою нинішня влада намагається приховати провал. Тепер у правоохоронних органах нікому боротись зі злочинністю, адже багато досвідчених та чесних слідчих зневірились та звільнилися, корупціонери та відвертий кримінал у погонах не були люстровані, а нові працівники не справляються зі своєю роботою.

Підтвердженням цьому слугують сухі цифри:

- статистика розкриття злочинів за даними Генпрокуратури: «...у 2013 році було розкрито 45% усіх злочинів, у 2015 – 39%, а в 2016 році – менше 30% злочинів». Ще менш утішна статистика пролунала з вуст першого заступника Генерального Прокурора України Юрія Севрука. На одному з каналів у 2016 році він зазначив: «... найгірший показник розкриття злочинів у Києві – 10%, у середньому по Україні – 20%...». Хоча ця фраза витягнута з контексту, вона відображає «ефективність» реформи;

- статистика боротьби з наркотрафіком: ні для кого не секрет, що рівень споживання наркотичних засобів зростає, при цьому кількість зафіксованих фактів збуту зменшується (з 7 570 у 2013 році до 1 431 в 2016 році);

- статистика розкриття і направлення до суду кримінальних проваджень: у 2016 році правоохоронні органи розкрили і направили до суду 81 087 кримінальних проваджень, що на 43% менше, ніж у 2013 році.

Гасло правоохоронців – служити і захищати! Щодня вони повинні докладати максимум зусиль для того, щоб попередити правопорушення, а кожен скоєний злочин був розкритим і зловмисник поніс законне покарання.

Абсурдом на цьому фоні виглядають слова Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова з нагоди 2-ї річниці створення поліції: «Найважливішою оцінкою й основним показником нашої роботи є не показники і відсотки (це вторинне і прийде само собою) – найважливішою є ДОВІРА ЛЮДЕЙ, яка сьогодні зростає. Звертаюся до Вас, панове поліцейські, цінуйте цю довіру! Служіть цій довірі! Не ошукайте цю довіру, не підведіть».

Але про яку довіру може йти мова, якщо керівництво МВС займається розпилом державних коштів, політичними інтригами, воює з націоналістами і зовсім не дбає про те, що підпорядкована структура працювала ефективно. Поки силовими органами в Україні керуватимуть некомпетентні і корумповані елементи і опиратимуться при цьому на представників старої системи, доти на українських вулицях не буде безпеки. Ці висновки напрошуються самі. Та чи зробила їх влада – очевидно, що ні.