Мовна агресивність "Русского Мира"
Не знаю, чи може спокійно сприймати ту агресивність, з якою діють в Україні сподвижники «Русского мира» не тільки нормальний українець, а й цивілізований росіянин. Можна було б не звертати увагу на це явище, якби їх не підтримувала сучасна українська влада. Прочитавши статтю Віталія Скороходова, експерта Фонду громадської безпеки, Русский Мир. « ПОЧЕМУ Я НЕ ХОЧУ ГОВОРИТЬ ПО-УКРАИНСКИ ?»(Сайт Komitet.Net), я був до глибини душі обуреним і рішив передрукувати статтю пана експерта у свій блог з короткими власними коментарями і представити матеріал для роздумів шановних співвітчизників. В тексті статті я не буду міняти ні однієї букви, а свої коментарі буду брати в дужки. Експерт пафосно починає з констатації загальновідомого факту імперської амбітності російських великодержавників.
ПОЧЕМУ Я НЕ ХОЧУ ГОВОРИТЬ ПО-УКРАИНСКИ ?
Россия это империя, а русский язык – имперский язык. Никогда еще в истории не было такого, чтобы имперская нация отказалась от своего языка и переняла язык своих сателлитов. Пора вспоминать о том, что Украина это Русь и Малороссия и Новороссия никогда не станет говорить на менее развитой украинской мове. Мы коренные жители на этой земле и никогда не откажемся от родного языка.
( Якщо Путін, Медвєдєв і інші офіційні російські великодержавники мислять так само, але більш обережні у висловлюваннях, то пан Скороходов вільний від будь-яких моральних і нормативно правових обмежень і дозволяє собі зневажати всіх і все. Цей короткий вступ пана експерта несе в собі злочинне проти України навантаження.
По-перше, представники цієї імперської нації ведуть себе так хамськи тільки там, де вони не отримують гідної відповіді. Не думаю, що російська діаспора Франції, Німеччини чи США набралась би сміливості вимагати для російської мови якогось особливого статусу.
По-друге, якщо «Украина это Русь и Малороссия и Новороссия никогда не станет говорить на менее развитой украинской мове», то як бути з тими її громадянами, які проживають на цих же територіях і не бажають користуватися російською мовою, бажають жити не в якомусь «сателіті», а у власній державі з власною державною мовою? Без всякого сумніву, тут не тільки «пахне» сепаратизмом, а й звучить прямий заклик.
Заклики Могильова до перегляду української Конституції свідчать, що ідея сепаратизму – це не тільки погляди окремого експерта «Русского мира», а й високих українських державних чиновників, які намагаються перетворити Україну в сателіта імперії. Напевне, тут є над чим задуматися не тільки шановним співвітчизникам, а й правоохоронним органам).
Я чудово володію класичною українською мовою, але говорити сучасною не бажаю і не буду принципово.
(Це знову-таки, не приватна, а політична справа, бо і голова фракції Партії регіонів у Верховній Раді депутат Єфремов теж володіє українською мовою, але, будучи в душі підданим імперії, зневажає Конституцію України, Україну, як державу, її народ та його мову. А що ми? Мовчимо і кланяємося хамлу!)
Объясню почему:
1. Украинскую мову изуродовали и превратили в монструозный новояз свидомые украинизаторы, диаспора и националисты. То, на чем сейчас говорит украиноязычное население, это уже даже не суржик, а нечто неописуемое. Меня тошнит, когда я слышу все эти этеры, милициянты, розчипирки, лэтовыща и эуропы. (Бажано звернутися до лікаря).
Билирубин он и в Африке билирубин, а никакой не жовчночервонобарвень, а амбулатория называется амбулаторией во всем мире, а не прыхидней, как мне рекомендуют украинские филолухи. Поэтому я достаточно уважаю себя, чтобы не использовать такой язык.
2. За годы незалежности украинская мова принудительно навязывалась всем русскоговорящим гражданам, а то, что навязывается насильно, вызывает вполне понятное сопротивление. Украинские националисты вероятно не читали книгу своего земляка из Шепетовки - Николая Островского «Как закалялась сталь».
Можно сжимать пружину до определенного момента, чем сильней сжатие, тем с большей силой она распрямится и даст по лбу. Русские очень терпеливый и добрый народ, они долго запрягают, но быстро едут. В этом могли убедиться все, кто когда-либо пытался поработить Русь и лишить русских родного языка.
(Це вже погроза, хоча автор не розуміє де Русь, а де Росія, де «русские», а де великороси і хто він сам).
3. Язык это всего лишь инструмент. Зачем мне тупой инструмент, который не может выполнить всех необходимых мне функций, если у меня есть остроотточенный русский язык, который выражает все понятия.
(«Язык это всего лишь инструмент». Бідна російська мова, якщо її захисники відносяться до неї лише як до інструменту. Пан експерт абсолютно не розуміє сутності мови, яка є вираженням сутності і душі народу. Не знаючи російської мови неможливо пізнати душу російського народу, так само як і українського народу без української мови. Схаменіться, добрі люди, бо лихо вам буде...)
Украинская мова примитивизировалась до бытового уровня. На мове не издаются серьезные научные и технические материалы, невозможно найти необходимую информацию, а если что-то и находится, то, как правило, переведенное с русского или английского.
(А чому польською мовою видаються « серьезные научные и технические материалы»? Відповідь дуже проста: тому, що вона не пережила нещастя «братських» обіймів імперської мови).
Сегодня практически не существует выдающихся украиноязычных писателей и поэтов, произведения которых хотелось бы прочитать в оригинале. Уничтожено украинское кино. Попса, она и в Африке попса, я не поклонник украиномовного масскульта. Редчайшие исключения в сфере литературы и культуры только подтверждают правило. Почти все, кто обладает талантом, пишут по-русски.
4. Украинская мова имеет очень узкую сферу применения. Она хороша для песен и вздохов в вишневом садочке. На мове в мире говорит не более 10 – 15 млн. людей. В то же время русский язык, это язык международного общения. Русский изучают во всех цивилизованных и слаборазвитых государствах, начиная от США, Китая и заканчивая африканскими странами. На нем говорит более 200 млн. людей, не только в бывших постсоветских республиках, но и по всей планете, куда вынуждено расселились русские.
Русский язык – язык духовности, высокоразвитой культуры, фундаментальной науки и техники. А на украинском давно перестало создаваться что-либо значительное, наука уничтожена, культура деградировала.
5. Если раньше украинский язык ассоциировался у меня с произведениями Леси Украинки, Панаса Мирного, Нечуй-Левицького, Шевченко, Загребельного, Остапа Вишни, Коцюбинского, то сегодня у всех русскоязычных граждан он ассоциируется с именами убийц и выродков украинского народа, заливших кровью украинцев, русских, евреев, поляков, нашу землю - Шухевича и Бандеры, с эсэсовцами из дивизии «Галиция» и бандеровцами.
(Нема сумніву, що крім прізвищ експерт про українську літературу нічого не читав і не знає і не може обійтися без політичних інсинуацій. Бандерівці не боролися протии Росії чи російського народу та його мови, а лише за вільну Україну проти більшовицьких і фашистських завойовників).
Мова не виновата, но психологически, в сознание каждого русского человека эти понятия отождествляются и возникает резкое неприятие навязываемой мовы.
6. Русские не национальное меньшинство на Украине, а вторая государствообразующая нация. И нам не надо подачек, чтобы свободно общаться на родном языке и в быту, и на работе, и в официальных инстанциях. Кого это не устраивает, могут собирать чемоданы и катиться в Эуропу выносить горшки и убирать хлева.
(Великодержавний держиморда у всій своїй красі! Перший раз чую, що імперська нація може бути державоутворюючою ще десь крім як у своїй власній державі. Так можно договоритися, що і в Литві, Латвії чи Фінляндії росіяни є державоутворюючою нацією, бо ці держави колись входили до складу Російської імперії. Але головне в тому, що українцям уже відверто пропонують валізу і на вокзал! Що далі? Чи з’явиться в Україні українська влада, здатна будувати Українську державу, а не сателіта імперії?)
Именно поэтому я не буду говорить и писать по-украински, как бы ни вопили и не били в бубны украинские националисты. Исключения я делаю для простых сельских жителей, не овладевших русским, и «детей незалежности», дебилизированных украинской системой образования и не понимающих русского языка. Поневоле мы вынуждены сегодня пользоваться украинским языком для заполнения всяких официальных бумаг.
И точно так же думают большинство русскоговорящих жителей Украины. Россия это империя, а русский язык – имперский язык. Никогда еще в истории не было такого, чтобы имперская нация отказалась от своего языка и переняла язык своих сателлитов. Пора вспоминать о том, что Украина это Русь и Малороссия и Новороссия никогда не станет говорить на менее развитой украинской мове. Мы коренные жители на этой земле и никогда не откажемся от родного языка.
Я согласен с тем, что мова нуждается в защите, развитии и разумной государственной поддержке, так как сегодня она не может выдержать никакой конкуренции с русским языком. Но это не означает, что украинская мова должна развиваться за счет ущемления русского языка и ограничения в правах русских граждан Украины.
Кстати, многострадальный мовный закон, за который депутаты бьют друг другу морды, а националисты сорвали голоса в протестах, только ущемляет права русского языка, превращая его из межнационального в региональный.
13 регионов получат право использовать русский, как будто сейчас они такого права лишены, а на всей остальной территории русский язык окажется вне закона. На нем милостиво разрешат разговаривать на кухне, да и то не очень громко, чтобы не побеспокоить соседей. Нам не нужны половинчатые решения. Русский должен стать официальным языком на всей территории Украины.
Виталий Скороходов, эксперт Фонда общественной безопасности, Русский Мир
На чому я хотів би наголосити на закінчення?
Перше. Наступ на українську мову набирає все більш агрессивного характеру. Про це свідчить той факт, що російська мова все більше і більше витісняє українську не тільки в засобах масової інформації, а й в державних установах, де законодавчо закріплена українська. Якщо в перші роки незалежності України ще звертали увагу і Кучма вимушений був вивчати і користуватися українською мовою, то Азаров навіть в Верховній Раді може матюкатися російською.
Друге. Трагічні наслідки буде мати ставлення до української мови як до інструменту, а не як до суті і способу буття української духовності. Втрата української мови – це втрата української душі і загибель Української держави і, врешті-решт, виродження української нації. Проблема більш складна ніж намагаються її представити відповідні поборники «Русского мира» і нинішні українські можновладці. Тому не для форми, а по суті хочеться застерегти: «Люди, будьте пильними!»
