Україні важко, але вона повинна бути людяною
Не секрет, що приєднання Криму до РФ викликало потік біженців з півострова в Україну. Цього варто було очікувати, бо реалії буття в РФ дуже далекі від нормальних людських умов буття. РФ – це далеко не тільки Москва і деякі мегаполіси, де за рахунок реальної Росії забезпечується відносно нормальні умови людського буття. І треба очікувати, що в майбутньому потік біженців з Криму в Україну буде наростати. При цьому йдеться не тільки і не стільки про біженців української чи кримсько-татарської гнаціональності, а й великоросів.
В цих умовах, чого би це не коштувало Україні, вона не може будь-яким чином обмежувати цей потік, або не забезпечувати гідних умов людського буття для біженців. Це справа честі України і гідності української нації. Тут, як кажуть, двох думок бути не може..
В цьому контексті хочу звернути увагу на безпардонну брехню Путіна і його брехливої геббельсівської пропаганди. Вони ведуть мову про право на самовизначення, але брехливо підмінюють поняття. Мова в усьому нормальному світі йде про право НАЦІЙ на самовизначення, включно до утворення власної національної держави. І ніхто ніколи не говорив про самовизначення територій, які не мають визначення національної характеристики. Тобто, коли йдеться про якесь самовизначення на Кримському півострові, то мова може йти про національне самовизначення кримських татар, які впродовж століть обробляли цю землю, надавали їй власне людський характер.
Кримсько-татарська державність існувала до 1783 року, тобто до т ого часу, коли Катерина ІІ друга своїм Указом, внаслідок брутального завоювання, приєднала Кримський півострів до Російської імперії. При цьому не треба забувати, що до 1706 року Московія навіть платила Кримському хану данину. Більшовицький режим пішов ще далі і шляхом депортації відірвав кримських татар від їх рідної землі. Все це є реальна історія реального історичного буття і коли сьогодні говорять, що приєднання Криму до РФії відбулося на основі самовизначення населення Криму, то ми маємо справу з брутальною брехнею і спробою оправдати анексію черговою фальшивкою російської шовіністичної влади. Самовизначення великоросів відбулося і вони скористалися правом на утворення не національної держави, а зразу імперії, котра гнобить як їх самих, так і сусідні народи. Але це окрема тема. Але це їх власна справа.
Сьогодні мова може йти про те, що настав час національного самовизначення кримсько-татарського народу і Україна, що претендує на статус європейської демократичної держави, всіма легітимними засобами повинна сприяти цьому процесові. Потребуючи зовнішньої допомоги в боротьбі проти зовнішньої експансії, Україна повинна надавати допомогу тим, хто знаходиться в ще більш крутному становищі.
