Його задекларованоюметою є посилення гарантій незалежності суддів, унеможливлення політизаціїпроцесу їх обрання та недопущення будь-якого впливу на кандидатів. За ситуації,що нині склалася в українському правосудді – коли кожен другий громадянинвважає правоохоронні органи та суди найкорумпованішими структурами – на першийпогляд, подібний законопроект вкрай необхідний. Проте, як і будь-яку ініціативучинної влади, його варто розглянути більш ретельно – на наявність підводнихкаменів.
Так, нині згіднодіючої редакції статті 72 закону "Про судоустрій і статус суддів"суддів призначає Президент України на підставі подання Вищої ради юстиціїпротягом 30 днів з дня отримання зазначеного подання. 
Натомістьпрезидентський законопроект пропонує іншу редакцію цієї статті: Президентпризначатиме суддів на підставі подання Вищої ради юстиції , але без перевіркидодержання вимог до кандидатів на посаду судді та порядку проведення їх добору.Більше того – призначенню на посаду судді не перешкоджатимуть жодні зверненнящодо особи кандидата. Виходить, Президент виконуватиме роль механічногопідписанта. А от подання Вищої ради юстиції щодо призначення певного судді непідлягатиме жодним перевіркам, тобто фактично сприйматиметься, як аксіома.
Окрім тогопередбачається, що обрання кандидата на посаду судді безстроковоздійснюватиметься на пленарному засіданні Верховної Рад без жодного обговоренняусних чи письмових заяв і скарг або професійних і моральних якостей кандидата.А прийняттю парламентом відповідного рішення не перешкоджатимуть ні будь-якіусні чи письмові скарги на рішення, дії чи бездіяльність певного кандидата напопередньо займаній ним посаді судді, ані заяви про необхідність проведенняперевірок або отримання додаткової інформації стосовно нього.
При цьомупропонується встановити, що питання про обрання суддів безстроково включаєтьсядо найближчого порядку денного пленарних засідань парламенту, а будь-яківідкладення розгляду не допускаються.
Наслідок таких«нововведень» очевидний: парламент фактично перетворять на конвеєр поштампуванню суддів – питання про обрання судді він розглядатиме невідкладно іжодні скарги на кандидатуру не зможуть вплинути на його рішення. А далі все зазвичним сценарієм – за помахом провладного диригента 50 депутатів-кнопкодавів«одностайно» приймуть потрібне рішення. Існування такої схеми суттєво вплине нажиття звичайних українців – оскільки посади суддів довічно займатимутьставленики чинної влади, то інтереси народу їх аж ніяк не зачіпатимуть та невідволікатимуть від основного завдання - лобіювання інтересів регіоналів.Жодних механізмів, щоб з певних об’єктивних причин усунути суддів із займанихпосад, у президентському законопроекті не передбачено.
Таким чиномвиходить, що насправді законопроект № 10425 варто було б назвати «законопроектщодо посилення залежності суддів від чинної влади». А основна його мета –сформувати в Україні покоління суддів на кшалт Кірєєва-Вовка, яківиконуватимуть політичні замовлення.
Павло Петренкосудді