Кількарічна кропітка робота та триваліперемовини на найвищому державному рівні врешті решт зазнали успіху – влистопаді 2010 року 56 членів ОБСЄ одноголосно підтримали кандидатуру нашоїкраїни.
Але тоді вони навіть не могли здогадуватися,як зміниться Україна менше ніж за 2 роки перебування при владі біло-блакитних. Боякби знали, то, мабуть, ніколи б не обрали нашу країну для цієї відповідальноїмісії. Погодьтесь, виглядає доволі безглуздо та нелогічно, коли цілий рік начолі поважної міжнародної організації, основними завданням якої є захист правта свобод людини, розвиток демократичних інституцій, буде країна, де саме цимиположеннями нехтують на найвищому державному рівні.
Тому давайте розберемось більш детально, зяким «багажем за плечима» підходить Україна до головування в ОБСЄ. Тут вартозагострити увагу на ситуації із дотриманням прав людини в Україні, а саме – зїх повним ігноруванням та порушенням.
Конституційне застереження про те, щоутвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави упереважній більшості випадків існує лише на папері, тоді як в реальному житті -зовсім інша картина. Нелюдське поводження та катування з боку правоохоронців,масові арешти, політичні переслідування, придушення свободи слова – все цестало буденністю сьогоднішнього життя. Доказом цьому слугує офіційна статистика– у 2011 році від українців надійшло 164 тисячі звернень до Уповноваженого зправ людини. Це удвічі більше, ніж у 2010 році. Проте, у більшості випадківотримати належного захисту своїх прав українцям все ж таки не вдається черезкричущу корумпованість судів. Тому, щоби відновити справедливість, нашігромадяни змушені звертатися до Європейського суду з прав людини. Так, станомна сьогодні Україна - четверта країна за кількістю звернень своїх громадян доЄвросуду.
Нині європейська спільнота досить пильнослідкує за політикою чинної української влади. Хоч і досить дипломатично, протевпевнено європейці з дня на день наголошують на неприйнятності подібноїполітики. Тим часом нинішня українська влада робить вигляд, що не розумієпрозорих натяків та й взагалі нічиїх порад не потребує. Та чи на довго щевистачить терпіння у європейської спільноти на коректне спілкування зукраїнськими посадовцями? Схоже, що терпець от-от урветься. Так, у лютому цьогороку на засіданні фракцій Парламентської Асамблеї ОБСЄ обговорювалосяпитання про прийнятність головування України. А нещодавно віце-президентцієї організації
Вальбурга Дуглас офіційно заявила, що Україні буде важкоуспішно головувати у цій організації у 2013 році.
Але якщо читати подібні заяви поміжрядків, можна зрозуміти головне – Україні вже не просто натякають, а відкритопопереджують, що якщо найближчим часом не відбудеться докорінних змін у сферідотримання та забезпечення прав людини, її просто позбавлять права головуванняв ОБСЄ. У такому разі про євроінтеграцію можна буде забути на довгі роки.
Тому першим та основним кроком уствердженні подальшого демократичного розвитку України стануть майбутніпарламентські вибори. Саме їх результати будуть визначальними у питаннієвроінтеграції України – за ними європейці вирішуватимуть: ставити останнюкрапку у взаємовідносинах із Україною, або ж розпочинати новий етапспівробітництва.