Про недоліки цього кодексу вже булосказано силу-силенну речей. Але навіть проголошені чинною владою «плюси» наділі виявилися мильними бульками. Зокрема, провладні розробники КПКдекларували, що він дозволить суттєво зменшити навантаження на слідчі органи, івідповідно завдяки цьому скоротити обсяги фінансування МВС. Тільки от зовсімнещодавно виявилося протилежне – за словами Міністра внутрішніх справ, йоговідомство вкрай потребує додаткового фінансування у розмірі … мільярда гривень.При цьому 72 мільйона гривень правоохоронцям необхідно на закупівлю техніки, аот на що піде решта коштів – міністр не повідомив.

Інша новація, прописана у КПК –можливість домашнього арешту – схоже, так і залишиться на папері. Адже, для їївтілення необхідна значна сума коштів – на закупівлю спеціальнихприладів-маячків, що відстежуватимуть місце знаходження «домашнього в’язня». Убюджеті таких грошей немає. Тому всі обіцянки чинної влади завдяки цій нормі  розгрузити українські СІЗО щонайменше натретину – чергові байки.

От і виходить, що жодногопокращення новий КПК не приніс, а навпаки цілком виправдав ту назву, яку вжедавно отримав в народі – «Кодекс кримінального переслідування». Нагадаю чому.

Найголовніша задекларована чинною владою концепціярівності сторін обвинувачення і захисту насправді не отримала реальноговідображення у кодексі. Оскільки згідно зазначеного принципу змагальностіадвокату має бути надане право збирати докази на рівні з обвинуваченням дляподальшого їх представлення в суді, але насправді КПК не містить відповіді наголовне питання: “Як саме адвокат зможе реалізувати це право?”. Дієвих таефективних механізмів збирання доказів для адвоката у Кримінальномупроцесуальному кодексі не передбачено. Він фактично виконує функцію вільного слухача,а не повноправного учасника процесу. Більше того, КПК навіть не містить окремоїстатті, яка б визначала права захисника, а також обмежує їхню кількість упроцесі – захисників може бути не більше п’яти.
Що й казати про фактичне узаконення верховенства прокуратури на досудовому слідстві, щопрямо суперечить Конституції України. Адже КПК залишив за прокуратурою функції досудового слідства та визначив,що накази прокурора слідчому є обов’язковими до виконання, а їхнє ігноруваннянестиме для слідчого кримінальну відповідальність. Цілком зрозуміло, щопоставлений у такі рамки слідчий дослівно виконуватиме вказівки прокурора, щобиуникнути кримінальної відповідальності.

Тому, чим саме обернеться для українцівновий Кримінальний процесуальний кодекс, попри те, що він вже вступив у дію,зараз можна тільки здогадуватися. Якщо вже сьогодні на лице – купа недоліків тавідверте нехтування правами українців, то за місяць-другий його практичноговикористання правоохоронцями, судами та прокуратурою, мабуть, вже ні в кого неповернеться язик стверджувати, що цей документ містить принаймні одне «покращення».
Павло ПетренкоКПК