Чому навколо АРМА знову здійнявся резонанс?

Останнім часом АРМА опинилося під фізичним, медійним та політичним тиском.

Приводом для цього стало повернення арештованих коштів на підставі належно оформленої ухвали суду, яку АРМА було зобов’язане виконати.

Ухвала, імовірно, була підробною, і відповідальних за це мають встановити правоохоронні органи, з якими АРМА активно співпрацює.

Дії осіб для отримання коштів у вказаний спосіб вимагали знання деталей процедури виконання Агентством судових рішень та специфіки повернення власнику фінансових активів. До того ж у ЗМІ були оприлюднені матеріали з обмеженим доступом. Це може вказувати на зв’язок вказаних подій з колишніми посадовцями АРМА, які тривалий час не полишають спроб саботувати роботу керівництва та дискредитувати Агентство загалом.

Історію з поверненням коштів швидко використали для медійної кампанії проти АРМА (маніпулятивні публікації та розслідування), а вже з посиланням на інформацію в медіа вийшли і політичні заяви. Все це може свідчити про те, що інцидент з імовірно підробною ухвалою з самого початку міг бути спланований для широкої кампанії проти АРМА, мета якої – усунення діючого керівництва органу та встановлення на нього впливу третіх зацікавлених сторін.

Паралельно у ЗМІ були оприлюдненні повідомлення, спрямовані проти окремих політичних діячів, які звинуватили в атаці АРМА. Хоча за весь час свого існування саме Агентство є об’єктом інформаційних маніпуляцій, атак і кампаній. Очевидним стало намагання зацікавлених осіб налаштувати проти АРМА не лише власників арештованих активів, але й представників політикуму.

Наголошуємо, що АРМА ніколи не здійснювало і не здійснює жодного інформаційного чи будь-якого іншого негативного впливу ні на власників активів, якими управляє, ні тим більше на політиків чи представників громадськості.

АРМА в жодному разі не прикриває свою відповідальність за резонансні кейси недоліками існуючого законодавства, але водночас вже тривалий час відкрито закликає до реформи правового регулювання своєї діяльності, висуваючи конкретні пропозиції.

Слід зазначити, що наведена вище ситуація була б неможливою, якби народні депутати дослухалися до ініціативи АРМА та авторитетних громадських організацій (наприклад, Transparency International Ukraine) стосовно запровадження інституту планування перед арештом. Завдяки цьому АРМА б мало значно більше інформації про активи, їх статус та судові рішення щодо них. Натомість нині Агентство зобов’язане виконувати судові ухвали фактично всліпу.

Загалом АРМА закликає народних депутатів залучити представників органу до розробки й обговорення комплексного законопроекту, який вирішить нагальні інституційні проблеми діяльності Агентства.

Звертаємо увагу на те, що низка законодавчих ініціатив, які нині дискутуються у Верховній Раді, несуть реальну загрозу ефективному функціонуванню АРМА. Зокрема, законопроект 3335-д 1) не запроваджує дієвий механізм планування перед арештом із залученням представників АРМА до заходів планування; 2) руйнує функцію реалізації арештованого майна як одного з ключових способів управління активами, що є визнаним у світі механізмом для аналогічних Агентству органів; 3) зменшує обсяги активів, які можуть передаватися в управління АРМА. Внаслідок таких змін функціонал АРМА буде суттєво обмежений, що нівелює саму ідею його існування. Відтак, це завдасть чергового удару по антикорупційній інфраструктурі Україні – і саме це, а не діяльність АРМА, є справжнім ризиком для інвестиційної привабливості нашої держави.

Обгрунтовуючи необхідність таких нововведень, їх ініціатори апелюють до кількох конкретних кейсів кількарічної давнини. Однак  відновлювати справедливість у цих випадках мають правоохоронні органи шляхом притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб. Руйнувати інституційну спроможність державного органу за можливі порушення окремих посадовців – це не державницький підхід.

Незрозумілими є також політичні заклики про зміну діючого керівництва АРМА через нібито корупційні дії та тиск на інвесторів. Адже випадки, на які посилаються в цих закликах, мали місце за попереднього, а не за нинішнього керівництва органу.

Натомість після зміни керівництва АРМА було здійснено ряд важливих інституційних перетворень – конкурси з пошуку управителів стали публічними, врегульовано правила їх відбору, вдосконалено порядок реалізації арештованих активів, унормовано низку внутрішніх процедур. За цей час Агентство налагодило управління кризовими активами, насамперед двома ТЕЦ на Львівщині. Було успішно відібрано управителів для найбільших активів у розпорядженні АРМА – 1000 залізничних вагонів, понад сотні об’єктів нерухомості, акцій «Газтранзиту», Українського Медіа Холдингу тощо. Все це дозволило АРМА у 2020 році згенерувати найбільші суми надходжень до Державного бюджету від управління арештованим майном та накопичити рекордні суми відсотків на арештовані депозитні кошти.

З огляду на це, заклики до зміни керівництва АРМА на підставі фактів, які не мають відношення до його діяльності, виглядають суто політично вмотивованими заявами.

Не відповідають дійсності і публічно поширювані наративи про те, ніби діяльність АРМА є загрозою власності всім громадянам України, майно яких може бути заарештоване і передане в управління АРМА. Це відверта маніпуляція, адже Агентство управляє виключно активами осіб, проти яких порушено кримінальні справи, і чия власність у зв’язку з цим стає речовим доказом. Інакше кажучи, «інвестори», права яких буцімто порушує АРМА, - це особи, яких правоохоронні органи підозрюють у злочинах, а суди підтверджують обгрунтованість таких підозр, накладаючи на майно арешт і передаючи Агентству. І що найважливіше – АРМА не може поставити під сумнів їхні рішення, натомість зобов’язане неухильно виконувати ці рішення. Справедливо арештований актив чи ні, винуватий його власник чи арешт його майна є безпідставним, він чесний інвестор або корупціонер – на ці питання АРМА відповідей не дає. Інституція зобов’язана виконати рішення суду, яким би воно не було.  

За іронією, окремі політики ревно протидіють ідеї тіснішої інтеграції АРМА в кримінальний і судовий процес навіть на рівні консультацій з правоохоронцями, але одночасно звертають на Агентство всі гріхи роботи правоохоронної системи. І ця роль цапа-відбувайла навряд чи сприяє інституційній розбудові АРМА.