Андрій Гетьманський.
завідувач кафедри, Полтава


ВІДКРИТИЙ ЛИСТ МІНІСТРОВІ ОСВІТИ
Щиро дякую Вам, Дмитре Володимировичу, за відміну руйнівних наказів
Вашого попередника з проблем вищої освіти.
Але залишаються не ясними декілька питань:
1) Вашим попередником було оголошено, що держзамовлення на
спеціаліста + магістра в цьому році складатиме 10% від ліцензованого
обсягу. Чи так це?
2) Хотілося б почути Ваші міркування про вирішення проблеми
скорочення кількості абітурієнтів у наступні два роки (у зв'язку з
переходом на 12-річну середню освіту наступного року вже буде обмежений
випуск у школі). Скорочення викладачів у вузах, в середньому,
становитиме 20-40%!
3) Процедура акредитації (у т.ч. повторної) забирає у викладачів місяці
дорогоцінного часу. Але як би ти справу не оформив - не заплативши
клерку з відділу акредитації ДАК 100-200$ за кожну справу - будеш їздити
туди по пів-року, виправляючи коми і крапки. А хамство й чванство т.з
інспекторів і методистів з ДАК, які змушують професорів стояти перед
ними навшпиньки? Мабуть це тільки в Україні й збереглося!
На мою думку, повторну акредитацію слід узагалі відмінити, або видавати
повторно сертифікат на 10 років. Оцінювати якість роботи зі
спеціальності слід не по "нормативах", а по кінцевому продукту - якості
підготовки випускників. А перевірка якості потребує вирішення ще однієї
проблеми:
4) Для чого існує Інститут інноваційних технологій? За 17,5 років
незалежності ця установа не змогла підготувати ні нормальні стандарти
освіти, ні навчальні плани, ні навчальні програми. Через 2-3 роки
доводиться їздити на поклон (і не з пустими руками) в цю контору, щоб
вони поставили свою візу під самим же розробленим навчальним планом,
ОПП, ОКХ, чи навчальною програмою. Хіба важко швидко упроваджувалися в навчальний процес напрацювання робочих груп? (Я сам член однієї з таких груп, але напрацювання просто не друкуються). Може слід цю контору
ліквідувати, або, врешті-решт змінити перестарілих керівників
департаментів, які не здатні нормально організувати діяльність вузів.
5) Як гриби після дощу в останнє десятиліття повиростали
науково-дослідні інститути в галузі педагогіки, створені для
працевлаштування колишніх високопосадовців. Але ефективність їх роботи -
нульова. Це ж стосується і інститутів післядипломної роботи учителів. У
радянські часи тут працювало 10-12 класних методистів. Зараз же
облдержадміністрації "працевлаштовують" туди своїх протеже, і штат цих
закладів роздутий в багато разів. Краще було б передати ці установи до
педагогічних вузів (не як структурні підрозділи, а необхідно перевести
методистів до профільних кафедр педвузів). Було б чудово, якби викладач
методики займався не тільки студентами, але й підвищенням кваліфікації
учителів. Зараз же інститути післядипломної освіти працюють на
побігеньках в облдержадміністрацій, виконуючи різні доручення, часто не
сумісні з основною метою своєї роботи.
6) Щоб скоротився обсяг не потрібної бюрократичної роботи, слід
зменшити штат інспекторів у відділах освіти і вузах. Головна проблема
сучасної освіти - тотальна недовіра до викладачів і учителів. Чомусь
вважається, що люди не будуть працювати, якщо не контролювати їх кожний
крок. Тому створюються по 7-10 посад проректорів і заступників деканів.
Щоб виправдати необхідність своєї посади, ті складають масу інструкцій,
постійно вимагають різні звіти. Складається враження, що ще трішки, і
ніколи буде заходити в лекційну аудиторію: з ранку до ночі доводиться
займатися складанням різних паперів.
Викладачі - люди творчі, і наглядачів 90% з них не потрібно (для
контролю, крім інспектора, який колись заочно закінчив цей же вуз, є
професор - завідувач профільної кафедри). Можливо на наступні роки, коли
зменшиться кількість студентів, слід дати змогу за рахунок тимчасового
зменшення навантаження до європейських норм (200 - 250 годин на ставку,
замість нинішніх 900) дати можливість викладачам державних вузів
попрацювати над виданням підручників, посібників, іншого
навчально-методичного забезпечення.

<!--[if !supportLineBreakNewLine]-->
<!--[endif]-->