Що впливає на податкове резидентство компанії?
Податкове резидентство компанії є критичним аспектом, який впливає на її податкові зобов’язання у глобальному контексті. У світі, де СЕО може проводити стратсесію з пляжу на Балі, фіндиректор виставляти інвойси з кав’ярні у Вільнюсі, а рада директорів взагалі збирається в Zoom або Slack о першій ночі за київським часом - питання податкового резидентства компанії виходить на абсолютно новий рівень.
Тож важливо не тільки знати, де зареєстрована ваша компанія «на папері», а й розуміти, де саме вона «існує» з точки зору податкової логіки. Адже саме це визначає, кому і скільки ви будете платити.
Пропоную разом розглянемо основні аспекти, що впливають на податкове резидентство, а також сучасні тенденції у цій сфері.
Зазвичай, аби вважатися податковим резидентом, компанія повинна відповідати одній або кільком із наступних умов. Наведемо нижче приклади для кращого розуміння:
Місце реєстрації компанії
У більшості країн компанія автоматично вважається податковим резидентом, якщо вона зареєстрована відповідно до їхнього законодавства. Наприклад:
США:
У США всі корпорації (C-Corp, S-Corp), зареєстровані на території США або в будь-якому штаті, автоматично визнаються податковими резидентами - незалежно від місця фактичної діяльності.
З LLC ж трохи інша історія, адже за умовчанням LLC не може бути податковим резидентом США, оскільки воно не є самостійним суб'єктом оподаткування. Дохід LLC проходить через механізм «pass-through taxation», і підлягає оподаткуванню на рівні її учасників, залежно від їхнього податкового резиденства та частки в компанії.
Об’єднані Арабські Емірати:
Компанії, зареєстровані як на материковій частині (mainland), так і у вільних економічних зонах (Free Zones), автоматично визнаються податковими резидентами ОАЕ. Однак, для підтвердження резидентства потрібно щороку отримувати сертифікат податкового резидента (Tax Residency Certificate).
Місце ефективного управління або контролю
Критерій ефективного управління широко використовується для визначення резидентства в ситуаціях, коли бізнес функціонує у кількох юрисдикціях. У більшості юрисдикцій (наприклад, Велика Британія, Франція, Канада, Україна тощо) податкове резиденство визначається місцем, де відбувається фактичне управління, а саме:
• Збори директорів
• Ухвалення ключових рішень
• Підписання контрактів
Таким чином, якщо стратегічні рішення приймаються в Канаді, компанія може вважатися канадським податковим резидентом, навіть якщо вона зареєстрована за кордоном.
Наприклад, судовий кейс De Beers Consolidated Mines Ltd v Howe (Великобританія, 1906 рік). Суд Великобританії визначив, що компанія є податковим резидентом тієї країни, де приймаються ключові управлінські рішення («central management and control test»). Хоч компанія De Beers Consolidated Mines Ltd була зареєстрована у Південній Африці, суд визнав її резидентом Великої Британії, оскільки засідання ради директорів і ухвалення основних рішень відбувалися в Лондоні.
Цей прецедент ліг в основу сучасного підходу багатьох країн який полягає в тому, що місце фактичного управління компанії важливіше, ніж місце її реєстрації.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування
Податкове резидентство компанії також може залежати від умов міжнародних податкових угод, адже вони можуть мати перевагу над національними правилами.
Компанії можуть покладатися на розмежувальні положення, включені в угоди, щоб визначити своє податкове резидентство. Наприклад, у разі, якщо компанія відповідає критеріям резидентства у двох країнах, визначальним фактором стає місце ефективного управління. Це дозволяє уникати подвійну сплату податків і врегульовувати конфлікти між юрисдикціями.
Інші критерії
Фізична присутність як ключовий фактор
Окрім класичних критеріїв, податкове резидентство компанії часто визначається низкою додаткових факторів.
До них належить фізична присутність у країні: наявність офісу, співробітників, банківських рахунків чи навіть місцевого директора або секретаря (наприклад, Кіпр, Мальта тощо).
Ліцензії та регуляторна «прив’язка»
У деяких країнах (наприклад, ОАЕ, Сінгапур, Канада тощо) отримання місцевої ліцензії автоматично прив’язує компанію до податкового резидентства, адже це підтверджує її діяльність під юрисдикцією місцевого регулятора. Водночас ведення корпоративних документів і протоколів за місцевими правилами також слугує підтвердженням зв’язку компанії з тією чи іншою державою.
Характер діяльності та постійне представництво
Податкові органи уважно оцінюють і характер діяльності бізнесу. Якщо операції компанії свідчать про намір створити постійну присутність у країні, це може автоматично призвести до появи «постійного представництва» й відповідних податкових зобов’язань.
Контракти, місце виконання зобов’язань та звітність
Важливим індикатором стають укладені контракти, місце фактичного виконання послуг або виробництва товарів. Не менш суттєвим фактором є дотримання обов’язкових процедур звітності. Подання щорічних податкових декларацій і фінансових звітів у країні реєстрації компанії часто вказує на її податкову прив’язаність.
Структура власності та вплив акціонерів
Додатково значення має і структура власності: участь акціонерів або контроль із боку резидентів певної держави може створити підстави для застосування правил контрольованих іноземних компаній. У сукупності всі ці критерії формують картину, яку податкові органи використовують для визначення того, «де насправді живе» компанія з точки зору оподаткування.
Отже, податкове резидентство компанії - не лише країна реєстрації чи красива адреса у сертифікаті. Це комплексний набір факторів: від управлінських рішень і місця проживання директорів до реальної присутності бізнесу в країні та «цифрових слідів».
Тож, перш ніж обирати юрисдикцію для реєстрації, бізнесу варто не лише дивитися на красиві буклети з податковими ставками, а й чесно відповісти собі: де реально «сидить» команда, де збирається рада директорів, де підписуються контракти тощо. Інакше можна прокинутися «податковим резидентом» у країні, де ви планували максимум провести відпустку, а не платити податки.
