Європейський Союз та Україна: від економічної інтеграції до безпекового партнерства

Європейський Союз створили з чіткою метою — унеможливити майбутні війни між його учасниками. Будемо відвертими, цю мету не прописували в статутах, але всі розуміли її значення. Після трагедій ХІХ століття та двох світових воєн першої половини ХХ століття стало очевидним: Європі потрібен принципово новий механізм співіснування. І ним стала глибока економічна інтеграція.

Практика довела ефективність негласної ідеї. Сьогодні між членами ЄС відсутні не лише воєнні конфлікти, а й серйозні міждержавні протистояння. Непорозуміння, звісно, виникають, але всі вони вирішуються виключно переговорами. Вирішальну роль тут відіграє саме економічна взаємозалежність.

Уявіть шведську компанію, що реалізує 90% продукції до інших країн Співтовариства, де 90% працівників — громадяни держав-членів ЄС, а банківський рахунок відкрито в Литві через більш вигідні умови обслуговування. Це спрощена, але показова ілюстрація функціонування сучасної європейської економіки. Без такої інтеграції реакція окремих країн на виклики сьогодення була б непередбачуваною.

Світ переживає фундаментальну трансформацію. Змінюється система глобальної рівноваги, архітектура безпеки, базові правила міжнародного співіснування. Про це відкрито говорять світові лідери — показовою є нещодавня промова прем'єр-міністра Канади Марка Карні в Давосі. Поведінка США щодо України, Гренландії та інших питань демонструє: право сили, а не сила права, знову стає визначальним фактором міжнародних відносин.

Україна має одну з найсильніших армій світу — не за формальними рейтингами, а за реальним досвідом. ЗСУ веде сучасну війну п'ятий рік проти ворога, що перевершує нас чисельно в декілька разів. Цей досвід неоціненний.

Світ переформатовується прямо зараз. Формуються нові альянси та союзи, трансформуються НАТО та Євросоюз. Важко передбачити форму цих змін, але, з високою ймовірністю, ЄС еволюціонує від суто економічного утворення до повноцінного союзу з власною безпековою складовою — армією. Іншого шляху я не бачу.

Україна має увійти до ЄС та стати його ключовим безпековим гравцем, внести свій унікальний вклад у захист Співтовариства й отримати економічні вигоди від інтеграції.

Європа стоїть на роздоріжжі. І зроблений вибір визначить, чи залишиться Європейський Союз глобальним гравцем, чи перетвориться на музей минулого, на економічний додаток до інших «центрів сили». Це реальність, видима для всіх нас.

Міжнародні інституції, що мали гарантувати стабільність, виявилися безпорадними. ООН не спроможна зупинити агресію. ОБСЄ перетворилася на майданчик для пропаганди. Навіть НАТО, найпотужніший військовий альянс історії, зазнає внутрішніх протиріч та переосмислює власну роль.

Європа може залишитися осторонь цих процесів, сподіваючись на потужність економічної складової. Але економіка без здатності до самозахисту — лише ласа здобич для тих, хто володіє справжньою силою.

Ворог України має величезні ресурси та готовий нести будь-які втрати, але Збройні Сили України вже п'ятий рік поспіль ведуть сучасну високотехнологічну війну — хіба це не прояв сили? Ми воюємо проти "другої армії світу» і не лише стримуємо її, але й навчилися перемагати.

А що критично важливо — ми готові ділитися цим унікальним досвідом. І парадокс, що ми єдина європейська нація, яка прямо зараз, сьогодні, захищає не лише свою землю, а і європейські цінності, європейський спосіб життя, саму ідею вільної Європи, хоча юридично до неї не належимо.

Дехто скаже: "Навіщо нам поспішати? Давайте почекаємо, поки ситуація проясниться..." Але в історії не буває другого шансу на правильний вибір у правильний момент.

Зараз відкрите унікальне вікно можливостей, що обмежене у часі:

По-перше, глобальна архітектура безпеки перебудовується прямо зараз. Ті, хто діятиме швидко та рішуче, визначатимуть правила нового світового порядку. Ті, хто вагатиметься — пристосовуватимуться до створених іншими правил.

По-друге, Україна зараз на піку своєї військової спроможності та досвіду. Наша армія налічує сотні тисяч людей, які пройшли справжню війну. Через 5-10 років після закінчення війни цей досвід почне втрачатися, а нове покоління офіцерів знову матиме лише теоретичні знання. Інтегрувати український військовий потенціал в європейську безпекову систему потрібно зараз, допоки цей досвід живий.

По-третє, російська загроза не зникне після завершення активної фази війни в Україні. Путінський режим або його спадкоємці продовжать тиск на Європу. Питання лише, чи матиме Європа достатньо сили, щоб протистояти цьому тиску. І чи включатиме ця сила український компонент.

По-четверте, економічна інтеграція України в ЄС вже розпочалася. Але повна інтеграція потребує часу. Якщо ми почнемо створювати безпекове партнерство зараз, паралельно з економічним, то до моменту повного членства в ЄС Україна вже буде органічною частиною європейської системи безпеки.

Цивілізації, що вміють швидко адаптуватися до нових умов не просто виживають, а стають сильнішими. Що чекають та вагаються — зникають у вирі історії. Це стосується як окремих держав, так і цілих союзів.

Як це може працювати? Як Україні стати ключовим безпековим гравцем Європейського Союзу? Україна може бути базою для формування повноцінних Європейських збройних сил: не символічних бригад чи батальйонів, а справжньої армії, здатної захистити континент. Наш досвід, наша підготовка, наша інфраструктура — це фундамент, на якому треба будувати.

У конкретному виразі це спільні підготовчі центри на території України, де європейські офіцери та солдати навчатимуться сучасній війні у тих, хто веде її щодня. Об'єднане командування з представниками ЗСУ на ключових посадах, де приймаються рішення про європейську безпеку. Спільна військова інфраструктура — Україна має потужну мережу військових об'єктів, що можуть стати частиною загальноєвропейської системи оборони. Україна за роки війни створила потужний ОПК, що виробляє сучасні дрони, ракети, електронну warfare-систему (РЕБ), бронетехніку. Це вже не радянські технології — це найсучасніші розробки, випробувані в бою.

Окрім конвенціональної, росія веде проти України й безпрецедентну кібервійну. Ми навчилися захищатися від найскладніших атак, протистояти дезінформації, розпізнавати та нейтралізувати гібридні загрози. Український центр кібербезпеки може стати частиною європейської системи захисту критичної інфраструктури. Наші фахівці можуть навчати європейських колег, як захищатися від тих загроз, з якими Європа неминуче зіткнеться, та і вже стикається.

Географічне розташування України робить нас природним східним флангом Європи. Інтегрована система радіолокації, розвідки, моніторингу загроз може покривати величезний периметр — від Арктики до Чорного моря.

На базі українського досвіду можна створити справжні мобільні сили, здатні швидко реагувати на будь-які загрози європейській безпеці. Не паперові дивізії, що потребують місяців для розгортання, а реальні боєздатні підрозділи.

Що станеться, якщо Європа не зробить цього кроку? Якщо продовжить існувати виключно як економічний союз у світі, де економіка дедалі більше залежить від військової сили? Історія знає приклади могутніх економічних імперій, що впали, бо не змогли захистити своє багатство. Фінікійці були найкращими торговцями свого часу — але їх завоювали ті, хто прийшов до них з мечами. Венеція контролювала середземноморську торгівлю але зникла, коли прийшли нові імперії з гарматами.

У ХХІ столітті меч змінився на дрон, а гармата — на кіберзброю. Але принцип залишається незмінним: багатство без сили його захистити — це запрошення до пограбування. Росія вже показала, що готова використовувати силу для досягнення своїх цілей. Китай нарощує військову могутність безпрецедентними темпами. Навіть традиційні союзники Європи переглядають свої зобов'язання.

Історія надає нам шанс. Шанс не просто пережити турбулентні часи, а вийти з них сильнішими. Шанс трансформувати Європейський Союз з економічного об'єднання в повноцінну цивілізаційну силу, здатну захистити свої цінності, свій спосіб життя, своє майбутнє. Україна готова стати частиною цієї трансформації. Більше того — ми вже є її частиною, хочемо ми того (як і вони) чи ні. Ми вже захищаємо Європу. Питання лише в тому, чи буде цей захист хаотичним і неефективним, чи стане частиною продуманої стратегії.

Ми пропонуємо створити новий Європейський Союз разом — союз, що поєднує економічну потужність з безпековою спроможністю. Союз, що може не лише торгувати, а й захищати себе. Союз, що залишиться глобальним гравцем у ХХІ столітті.

Україна зробила свій вибір. Ми обрали Європу не на словах, а кров'ю своїх найкращих синів і дочок. Ми довели свою відданість європейським цінностям найвищою ціною, що може заплатити нація.

Тепер черга Європи зробити свій вибір.