Тягар виконавчого збору за відсутності боргу перед стягувачем є неправомірним
Нарахування і стягнення виконавчого збору (основної винагоди) залишається спірним питанням у випадках, коли боржник за виконавчим листом не має матеріально-правового обов’язку перед стягувачем і не є солідарним боржником. Це, зокрема, стосується проваджень про звернення стягнення на предмет іпотеки – частки співвласників, які безпосередніми боржниками банку не являються.
Недосконалість законів України «Про виконавче провадження» і «Про органи та осіб, яка здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», а також техніко-юридичні помилки судів щодо оформлення виконавчих листів, спричиняють застосування виконавцями «простового ложа» до усіх, хто навіть з благими намірами потрапляє до виконавчої служби.
Так, при відкритті виконавчого провадження про звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру, що знаходиться у спільній власності) у рахунок погашення боргу основного боржника банку (співвласника квартири) виконавцем було розраховано до стягнення суму основної винагороди також до боржника за іншим виконавчим листом – співвласника та співіпотекодавця 1/6 квартири (єдиного предмету іпотеки), яка становила 10% від загальної суми стягнення з основного боржника банку, про яку йшлося у виконавчому документі.
Суд 1-ї інстанції визнав протиправною і скасував постанову про стягнення основної винагороди приватного виконавця, а апеляційний суд - залишив без змін рішення, в якому зроблено наступний висновок:
«зважаючи на відсутність солідарного зобов’язання та, відповідно, солідарного боргу, враховуючи, у тому числі роз’яснення судового рішення …, суд дійшов висновку про те, що приватний виконавець не вправі був висувати до позивача постановою ВП № … від … вимогу щодо стягнення основної винагороди …».
Див. постанову ШААС від 08.10.2019 у справі № 640/8886/19
