Якщо здійснити моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень можна знайти досить велику кількість справ за позовом органів Державної фіскальної служби України до суб’єктів господарювання щодо визнання правочину недійсним з підстав ст. 228 Цивільного кодексу України (порушення публічного порядку), при чому всі вказані справи розглядались в порядку адміністративного судочинства України. 

Втім, з набранням чинності 15 грудня 2017 року суттєвих змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАСУ) спори щодо визнання провочинів недійсними опинились за межами юрисдикції адміністративних судів. 

Справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів визначається ст. 19 КАСУ, яка, зокрема, і зазнала суттєвих змін  

Так, відповідно до ст. 19 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема:

1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження;

Відключити

2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;

3) спорах між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

5) за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб’єкту законом;

6) спорах щодо правовідносин, пов’язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;

Відключити

7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;

8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності;

9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов’язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб;

10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб;

Відключити

11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов’язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю;

12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень".

 Зазначений перелік справ, які підпадають під юрисдикцію адміністративних судів є вичерпним, тобто всі інші спори не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, лише п. 5 частини 1 статті 19 КАСУ передбачає право суб’єкта владних повноважень звернутись до адміністративного суду звернутись із позовом у випадках передбачених законом, але виключно для вирішення публічно-правового спору. 

Визначення публічно-правового спору також дає нам КАСУ, відповідно до п. 2 частини 1 статті 4 КАСУ публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв’язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов’язує надавати такі послуги виключно суб’єкта владних повноважень, і спір виник у зв’язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб’єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв’язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб’єкта владних повноважень або іншої особи;

В той же час, спір про визнання недійсним правочину між суб’єктами господарювання не містить жодної з перелічених ознак публічно-правового спору, а інших норм, які відносять до юрисдикції адміністративних судів позови суб’єкта владних повноважень до юридичних осіб щодо визнання правочинів недійсними  чинний КАСУ не містить.

У зв’язку з чим, починаючи з 15 грудня 2017 року спори органів ДФС до суб’єктів господарювання про визнання правочинів недійсними не підпадають під юрисдикцію адміністративних судів, а відкриті провадженні підлягають закриттю.