“Закон про доноси” захистить провокаторів?

В суспільстві обговорюється внесений нещодавно на розгляд Верховної ради України законопроект 4038а "Про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам", який за словами авторів передбачає гарантії та особливості законодавчого захисту викривачів.

На сьогодні окремі положення щодо захисту викривачів вже містяться в законі "Про запобігання корупції". Втім, автори законопроекту переконані, що цих положень недостатньо, адже вони мають декларативний, а не процедурний характер та стосуються лише викривачів, що розкрили інформацію про корупційні діяння, і навіть "касетний скандал" залишився б поза його юрисдикцією.

Намагання окремих посадовців законодавчо закріпити здійснення доносів на інших осіб в Україні сприймається неоднозначно. Реалії української ментальності, пострадянський досвід функціонування правоохоронної системи, наявність тотальної зневіри суспільства в будь-які офіційні механізми інформування зумовлюють недовіру громадян до цього інституту. І це не безпідставно. Створення реєстру викривачів  для більшості простих людей свідчить про те, що при зміні влади чи інших політичних потрясіннях дані про викривачів можуть опинитись в людей, яких вони викрили. 

Практика застосування аналогічних законів у Європі, Південній Кореї, США свідчить про те, що мають місце випадки розкриття анонімності, в зв'язку з чим викривачів звинувачують у наклепах, залякують особи, яких вони викрили тощо. За таких умов з власної волі переважна більшість українців не готова до запровадження обов'язкового донесення на іншого. 

В практиці трапляються випадки, коли викривач повідомляє про нібито вчинення правопорушення іншою особою з користі, заздрощів, конфлікту інтересів тощо. Передбачаючи гарантії захисту викривачів, необхідно зберегти баланс інтересів, забезпечивши гарантії відновлення прав осіб, на яких було безпідставно здійснено наклеп чи повідомлено помилково недостовірну інформацію. Адже, як приклад, в практиці розслідування корупційних злочинів трапляються випадки, коли один і той же заявник виступає особою, яка викриває хабарника в більш ніж десяти окремих кримінальних провадженнях. Як з'ясовується, така особа виключно займається провокаційними діями та в більшості випадків діє під «прикриттям» правоохоронних органів. Чи доцільно таку особу захищати окремим законом? 

Штучне створення позитивної громадської думки щодо законопроекту про викривачів свідчить про певну зацікавленість влади у зумовленій ситуації, коли сусід на сусіда здійснюватиме донос з будь-якого приводу. Подібні випадки мали місце за часів сталінських репресій, де донос міг вирішити долю всієї  родини. 

Намагання прийняти закон про викривачів є свідченням здійснення тотального контролю суспільства, щоб зумовити ситуацію внутрішнього протистояння, що безумовно на користь владним інституціям та правоохоронним органам, адже неефективна протидія корупції зумовлює необхідність вишукувати інші способи отримання інформації. Хоча способів та методів для отримання інформації, передбачених законом «Про оперативно-розшукову діяльність» достатньо для належної протидії злочинності.

Аналіз винесеного на обговорення законопроекту свідчить про наявність низки проблемних питань.

По-перше, створення спеціального проміжного органу, який буде перевіряти повідомлену інформацію є недоцільним, оскільки зумовить можливість здійснення зловживань з боку осіб, які її розглядають та несе в собі корупційні ризики. 

По-друге, проведення попередньої перевірки інформації може зумовити втрату доказів та про її проведення можуть дізнатись особи, щодо дій яких повідомлено інформацію.

По-третє, окремі пункти Перехідних положень щодо обов'язку суду врахувати докази, які містять інформацію про предмет доказування, у вигляді звуко-, відеозаписів, які передавалися викривачем в процесі розкриття ним інформації про шкоду або загрозу суспільним інтересам, чи в процесі перевірки або розслідування розкритої ним інформації у цивільному, господарському, адміністративному провадженні є неприйнятними, оскільки позбавляють можливості здійснення оцінки доказів судом.

По-четверте, можливість звільнення від кримінальної відповідальності на тій підставі, що особа буде визнана викривачем створює умови для зловживання правом на викриття. А фінансове заохочення за такі дії створить системне донесення на багатьох невинуватих осіб з метою отримання винагороди або в інших особистих інтересах.

Найбільше зло цього законопроекту – це те, що людей зумовлюють різними способами доносити один на одного, що неприйнятне. Законопроект потребує системного доопрацювання та узгодження з іншими нормативно-правовими актами.