Кому вигідний закон про зарахування строку у СІЗО “рік за два”?
Новий законопроект, який може фактично визнати режим утримання в слідчих ізоляторах більш суворим, ніж у колонії, не вирішує проблем тих, хто безпідставно потрапив за грати чи співпрацює зі слідством. Натомість він на руку тим, хто намагатиметься затягнути
На розгляді Верховної Ради перебуває новий законопроект, який передбачає зараховування судом строку попереднього ув’язнення "з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі". Внесений групою народних депутатів законопроект позиціонується як перша законотворча ініціатива Надії Савченко. Проте зазначений законопроект може допомогти не тим, хто безпідставно потрапив за грати, а тим, хто намагатиметься затягнути слідство та “відсидітися” у більш м’яких умовах СІЗО, ніж у колонії суворого режиму.
Авторами законопроекту "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)" режим тримання в установах попереднього ув’язнення фактично визнається вдвічі більш суворим, аніж режим в установах виконання покарань у виді позбавлення волі. З цим погодитись важко, адже у ч. 3 ст. 18 КВК України чітко регламентовано, що слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Тобто за рівнем режиму вони відповідають виправним установам, де відбувають покарання чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Натомість така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, обирається здебільшого для осіб, які потім відбувають покарання в установах з більш суворим режимом: середнього та максимального рівня безпеки.
Тим і відрізняється слідчий ізолятор, що там утримуються не засуджені злочинці, а підозрювані, вину яких ще не встановив суд. Тому і мають вони більше побачень, можливість користуватися телевізором та інші привілеї, яких немає в колонії.
Тоді навіщо цей законопроект? Звісно можна пригадати умови утримання в СІЗО, перш за все санітарні, проблем з якими безліч, але ж це не предмет регулювання даного законопроекту. Цю законотворчу ініціативу депутати обґрунтували лише формально, не вказавши жодної вагомої причини.
Можливо б нові норми були б доречні, якщо мі б спостерігали збільшення випадків арештів підозрюваних у нетяжких злочинах. Але ж під вартою на стадії досудового розслідування тримаються переважно особи, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини: умисні вбивства, грабежі, розбої, диверсії, терористичні акти тощо.
Водночас, КПК України передбачені альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи. Згадаємо обов’язок судді визначити розмір застави, необхідний та достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного, за умови внесення якого підозрюваного (обвинуваченого) буде звільнено з-під варти або новий вид запобіжного заходу – домашній арешт, який все частіше застосовується судами України.
Статистика – річ вперта, а вона говорить про те, що кількість арештів зменшується!
За перше півріччя 2015 року судами України розглянуто 15,5 тис. подань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких задоволено лише 9,9 тис. Тобто вже на третину менше (у 2014 році було 17 %).
В переважній більшості запобіжний захід тримання під вартою обирався до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини, і які, у випадку засудження, відбуватимуть покарання у колоніях середнього та максимального рівня безпеки. Чи виправдано за таких умов вносити зміни щодо необхідності зарахування одного дня перебування в слідчому ізоляторі (з більш м’яким режимом) до двох днів позбавлення волі? До яких наслідків це зможе призвести?
Легко передбачити, що затягування процесу розслідування стане вдвічі вигідніше тим, хто розуміє, що рано чи пізно отримає свої 10-15 років позбавлення волі, адже залишаючись у СІЗО, є можливість скоротити цей строк вдвічі! А важелів у підозрюваного достатньо. Наприклад, поскаржився на здоров’я та не поїхав на судове засідання. Доставити силою також не можна, адже це буде порушення прав підозрюваного.
А ось ті, хто співпрацюють зі слідством, від запропонованих норм програють, адже до тих, хто сприяє розкриттю злочину, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується лише у виключних випадках. Тобто отримаємо парадокс! Той, хто розкаявся та допомагає, отримає по повній, а той хто скоїв більш тяжкий злочин, розуміє що йому дорога до колонії суворого режиму та затягує слідство, отримує “пільги”, адже у нього йде “рік за два”!
Є зауваження і до юридичної техніки цього законопроекту, адже деякі із запропонованих змін регулюють питання, які вже не відносяться до компетенції Кримінального кодексу, а стосуються періоду відбування покарання, і багато інших нісенітниць. Виникає логічне питання – для чого писався цей законопроект?! Якщо для піару, то він своє завдання виконав, але проблем з перебування у СІЗО, які безперечно є, так й не вирішив.
Авторами законопроекту "Про внесення змін до Кримінального кодексу України (щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання)" режим тримання в установах попереднього ув’язнення фактично визнається вдвічі більш суворим, аніж режим в установах виконання покарань у виді позбавлення волі. З цим погодитись важко, адже у ч. 3 ст. 18 КВК України чітко регламентовано, що слідчі ізолятори виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання. Тобто за рівнем режиму вони відповідають виправним установам, де відбувають покарання чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.
Натомість така міра запобіжного заходу, як тримання під вартою, обирається здебільшого для осіб, які потім відбувають покарання в установах з більш суворим режимом: середнього та максимального рівня безпеки.
Тим і відрізняється слідчий ізолятор, що там утримуються не засуджені злочинці, а підозрювані, вину яких ще не встановив суд. Тому і мають вони більше побачень, можливість користуватися телевізором та інші привілеї, яких немає в колонії.
Тоді навіщо цей законопроект? Звісно можна пригадати умови утримання в СІЗО, перш за все санітарні, проблем з якими безліч, але ж це не предмет регулювання даного законопроекту. Цю законотворчу ініціативу депутати обґрунтували лише формально, не вказавши жодної вагомої причини.
Можливо б нові норми були б доречні, якщо мі б спостерігали збільшення випадків арештів підозрюваних у нетяжких злочинах. Але ж під вартою на стадії досудового розслідування тримаються переважно особи, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини: умисні вбивства, грабежі, розбої, диверсії, терористичні акти тощо.
Водночас, КПК України передбачені альтернативні триманню під вартою запобіжні заходи. Згадаємо обов’язок судді визначити розмір застави, необхідний та достатній для забезпечення належної поведінки підозрюваного, за умови внесення якого підозрюваного (обвинуваченого) буде звільнено з-під варти або новий вид запобіжного заходу – домашній арешт, який все частіше застосовується судами України.
Статистика – річ вперта, а вона говорить про те, що кількість арештів зменшується!
За перше півріччя 2015 року судами України розглянуто 15,5 тис. подань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з яких задоволено лише 9,9 тис. Тобто вже на третину менше (у 2014 році було 17 %).
В переважній більшості запобіжний захід тримання під вартою обирався до осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі насильницькі злочини, і які, у випадку засудження, відбуватимуть покарання у колоніях середнього та максимального рівня безпеки. Чи виправдано за таких умов вносити зміни щодо необхідності зарахування одного дня перебування в слідчому ізоляторі (з більш м’яким режимом) до двох днів позбавлення волі? До яких наслідків це зможе призвести?
Легко передбачити, що затягування процесу розслідування стане вдвічі вигідніше тим, хто розуміє, що рано чи пізно отримає свої 10-15 років позбавлення волі, адже залишаючись у СІЗО, є можливість скоротити цей строк вдвічі! А важелів у підозрюваного достатньо. Наприклад, поскаржився на здоров’я та не поїхав на судове засідання. Доставити силою також не можна, адже це буде порушення прав підозрюваного.
А ось ті, хто співпрацюють зі слідством, від запропонованих норм програють, адже до тих, хто сприяє розкриттю злочину, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується лише у виключних випадках. Тобто отримаємо парадокс! Той, хто розкаявся та допомагає, отримає по повній, а той хто скоїв більш тяжкий злочин, розуміє що йому дорога до колонії суворого режиму та затягує слідство, отримує “пільги”, адже у нього йде “рік за два”!
Є зауваження і до юридичної техніки цього законопроекту, адже деякі із запропонованих змін регулюють питання, які вже не відносяться до компетенції Кримінального кодексу, а стосуються періоду відбування покарання, і багато інших нісенітниць. Виникає логічне питання – для чого писався цей законопроект?! Якщо для піару, то він своє завдання виконав, але проблем з перебування у СІЗО, які безперечно є, так й не вирішив.
Liga.net без реклами
60 грн на місяць, або 600 грн на рік.
