Чи буває приватне життя - недоторканим?

Дати однозначну відповідь на це питання сьогодні в Україні неможливо. Останнім часом все частіше ми дізнаємось про незаконне розповсюдження інформації про приватне життя політиків, журналістів, і просто громадян. Прикладом цього може слугувати розповсюдження відео і звукозаписів з місць відбування покарань та закладів охорони здоров'я щодо колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко, проведення працівниками правоохоронних органів обшуку у львівського журналіста Тараса Зозулінського без відповідного на те рішення суду, незаконного розповсюдження інформації про діагноз хворих дітей в закладах освіти та медицини, намагання відстежувати доходи громадян через соцмережі, і цей список можна продовжувати. Ми вже звикли, що законодавство України разом з Конституцією України давно стало відверто декларативним, і не забезпечує того елементарного рівня прав і свобод на який заслуговує кожна людина. Дивно, що попри таку велику кількість інформації про порушення недоторканності приватного життя, в Єдиному державному реєстрі судових рішень України по даний час немає жодного вироку за статтею 182 Порушення недоторканності приватного життя КК України. Згідно зі статистичними даними Міністерства внутрішніх справ України, відсоток зареєстрованих злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина за 2010 рік становив - 2,3%, за 2011 рік – 2.2%, а за 2012 рік – 1.8% від загальної кількості. Об'єктивність цих показників через високий рівень латентності зазначених злочинів завжди буде під сумнівом. Окремою проблемою є незрозуміла незацікавленість правоохоронних органів до розслідування цих злочинів. Адже тоді як пояснити порівняно високу кількість повідомлень, зокрема і в ЗМІ, про порушення недоторканності приватного життя з однієї сторони, і відсутність відповідних рішень судів з іншої сторони? Для забезпечення захисту недоторканності приватного життя в Україні держава повинна докладати більше зусиль для забезпечення високої правової культури громадян, впровадження дієвих можливостей для правової освіти малозабезпечених громадян (яких в Україні до 90%). Сьогодні основний тягар по роз'ясненню законодавства широким верствам населення взяли на себе недержавні організації, однак функції держави щодо правової освіти населення в Україні ніхто не скасовував, і органи виконавчої влади повинні брати активну участь у цьому процесі.

Довідка-висновок: Розділ V особливої частини Кримінального кодексу України носить назву «Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина» містить 31 статтю починаючи з ст.157 до ст.184. В Єдиному державному реєстрі судових рішень України знаходиться близько 2800 вироків за статтею 164 Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей цього розділу Кримінального кодексу України, а інші 30 статей взагалі не представлені жодним вироком, тобто за кримінальні правопорушення проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина в Україні ніхто не відповідає.