Нещодавно Прем’єр-міністр України Микола Азаровзаявив, що уряд обійдеться без грошей МВФ, а кредит Україні пообіцяв китайськийцентробанк.
В той час коли в населення на руках знаходятьсядесятки мільярди доларів США, держава регулярно «побирається» за кордоном. Постаєпитання навіщо тоді нам фінансовий ринок. Візьму на себе сміливість нагадати Прем’єр-міністру,що в умовах ринкової економіки мобілізаціяі перерозподіл грошових коштів між учасниками економічних відносин здійснюєтьсяна фінансовому ринку, одним із сегментів якого є фондовий ринок. Ефективне здійснення економічних реформ потребує довгострокових інвестицій, щообумовлює пошук нових шляхів залучення інвестиційних ресурсів для вітчизняноїекономіки. Потенційними механізмами акумулювання та залучення інвестиційнихресурсів можуть стати інститути спільного інвестування (пайові та корпоративніінвестиційні фонди). В розвинутих ринкових економікахінвестиційні фонди разом із страховими компаніями та недержавними пенсійнимифондами вважаються одними з найбільш потужних інвесторів, які акумулюють кошти індивідуальних інвесторів, перетворюючиїх в інвестиційні ресурси. В нас реєстрація КУА є цілою проблемою, яка під силу лише досвіченим спеціалістам
З моменту своєї появи в Україні інвестиційні фонди так і не змогли «вийтив маси». Причини низького рівня інвестиційної активності ІСІ наетапі їхстворення обумовлювалисьособливостями приватизаційних процесів. Так, із здобуттям незалежностіУкраїною розпочався процес капіталізації та перерозподілу державної власності,а не розвитку фондового ринку. Внаслідок проведення приватизаціїконтроль над вітчизняним акціонерним капіталом отримали окремі групи осіб,залишивши осторонь широкі маси населення. Нові власники підприємств не булизацікавлені в «розмитті» належних їм контрольних пакетів акцій. Тому ІСІ позбавлялись найбільш поширеного об’єкту інвестування- акцій вітчизняних емітентів. Результати приватизації «підривали»» довіру населення до ІСІ. Додаваланегативу інформаційна закритість вітчизняних емітентів, яка не дозволяла навітьоцінити їх інвестиційну прибавливість, не кажучи вже про інвестування в нихактивів ІСІ.
Однією зголовних проблем розвитку фондового ринку була і продовжує залишатись недовіранаселення. Так склалосьісторично, що низький рівень довіри до фондового ринку, пов'язаний із«трастовими» скандалами 90 –х років. В наш час неетична поведінка окремихгравців ринку спільного інвестування «кидає тінь» на всю індустрію. Зокрема,неприпустимою є практика зменшення активів ІСІ за один день більш ніж на 30%,що практикують окремі «лідери» фондового ринку. Довіруінвесторів потрібно заслужити, що наразі мало кому вдалось зробити.
Іншоюпроблемою є невисока популярність ІСІ серед населення, яке в переважній своїймасі не сприймає їх як засіб збереження або примноження коштів. За данимисоціологічних досліджень, проведених практично на піку розвитку ІСІ в 2007році, 69,3 % респондентів нічого не знали про ІСІ, 20,4% знайомі з ІСІ та грошів них не вкладали, 5,6 достатьо добре знайомі з ІСІ та гроші в них неінвестували, 3,1% вкладали гроші в ІСІ, 1,6% вагалися з відповіддю.
Однією із основних характеристик розвитку спільногоінвестування залишається також психологічнане підготовленість населення. Для збереження і примноженнязаощаджень необхідно відмовитись від старих засобів накопичення «радянськогоперіоду» та перейти до нових, опробованих в цивілізованому світі, одними з якихє інвестицйні фонди. Цьому процесу сприяє неспроможність традиційних способів примноження капіталузабезпечити дохідність інвестицій, яка би здатна була компенсувати рівень інфляції в нашій державі. Необхіднопопуляризувати ІСІ серед населення, а в нас пів-Києва обліплено рекламоюпіраміди «МММ», яка згодом «кине» більшість своїх інвесторів.
Натомість в розвинутих країнах існує історично сформована культура населення, щохарактеризує його ставлення до інвестиційних фондів. Наприклад, в США Закон проінвестиційні компанії був прийнятий в 1940 році. Ще одним важливим кроком всправі розвитку інвестиційної культури населення США став випуск Урядом в 1917 р. так званих «Liberty Bonds», які згодом придбало кількадесятків мільйонів американців. Це підвищило інвестиційну грамонтністьнаселення. І на даний час в США повноцінно функціонують тисячі взаємних фондів,інвесторами яких є кожна друга-третя родина, також поширені відкриті та закриті інвестиційні компанії.
В умовахолігархічної української економіки створені для акумуляції капіталів інвесторівта здійснення інвестицій в економіку України ІСІ, практично ізольовані відпотенційних інвесторів і обмежені у можливостях інвестування. На діяльність ІСІ також впливають інфраструктурні проблеми фондового ринку,проблеми державного регулювання, низька ліквідність фондового ринку, проблеминестачі фінансових інструментів тощо.
Як показаложиття, самостійно і кардинально змінити подібну ситуацію компанії з управлінняактивами, що управляють ІСІ, не можуть. Тут необхідні спільні зусилляукраїнського суспільства та держави, комплексна та ефективна програма розвиткуІСІ. Потрібна ще й політична воля. Можливо, економічно доцільно залучати векономіку кошти «внутрішніх» інвесторів за допомогою фондового ринку, чимрегулярно «побиратись» в МВФ або просити фінансової допомоги в Китаю, РФ чиЄвросоюзу?
І знов проСША, де взаємні фонди відіграють істотну роль на ринках державних та муніципальних облігацій. Як ф едеральна так імуніципальна влада продають їм свої облігації для отримання фінансування довгостроковихпроектів. Фактично взаємні фонди фінансують американську владу. А нам слабо?