Відродження заповідника "Стародавній Київ" справа державна

21 травня 2025 року представниками міської влади розпочато компанію з дискредитації та нищення Музею Однієї Нації на Поштовій площі (Музей). Виконавцями цього дійства стали директорка Департаменту охорони культурної спадщини (Департамент) Марина Соловйова, керівник Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій (КНМЦ) Олег Коляда і його заступник Роман Маленков. Умовним приводом стала пам’ятка архітектури національного значення - Будинок поштової станції, яка перебувала під вимушеною офіційною опікою Музею з березня 2022 року, з відповідними зверненнями до Департаменту і Міністерства культури. Однак, згадані персони не обмежились блокуванням доступу Музею до Будинку поштової станції, а заблокували вхід і в’їзд до території пам’ятки археології та історії національного значення на Поштовій площі. Були не тільки зірвані та замінені замки, а й розміщений в середині території постійний пост Комунальної організації «Муніципальна охорона», який слідкував щоби представники Музею не наближалися до Будинку поштової станції. Як то кажуть, віддячили за збереження пам’ятки і убезпечення її від вандалів. Умисне перешкоджання діяльності Музею, як самостійній юридичній особі, доповнилось ще й публікаціям дискредитуючого характеру на офіційному ресурсі КНМЦ, з інсинуаціями в адресу засновників та намаганням роз’яснити суспільству, що це не музей, а звичайна громадська організація.

Важливо відмітити, що Музей Однієї Нації на Поштовій площі зареєстрований, як самостійна юридична особа, 22 лютого 2022 року. Прийняття рішення про створення Музею в юридичній формі - громадське об’єднання, базується на нормах законодавства про охорону культурної спадщини (статті 11 та 17) та про музеї і музейну справу (стаття 7) і безпосередньо декларує свідому відсутність приватної зацікавленості засновників у комерціалізації діяльності на території пам’ятки національного значення «Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва» (ХІ- початку ХІХ ст.ст.).

Відповідально поставившись до всіх загроз та викликів геополітичної ситуації, в якій перебувала Україна в кінці 2021 – на початку 2022 років, враховуючи багаторічну бездіяльність центральної та місцевої влади і спираючись на положення національного законодавства, члени ініціативної групи із захисту пам’ятки, що почала свою діяльність в червні 2018 року, прийняли рішення про заснування самостійної юридичної особи для збереження та музеєфікації унікальної історичної місцини.

Завершення інституційного розвитку вже створеного Музею Однієї Нації на Поштовій площі в м.Києві залежить від напрацювання поки що не існуючих, на превеликий жаль, механізмів, які дозволили би розмежувати поняття володіння та управління археологічною пам’яткою. Їхня розробка вкладена в суть роботи Робочої групи Міністерства культури та стратегічних комунікацій України з розробки плану заходів щодо розвитку на території пам’ятки археології та історії національного значення «Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва» на Поштовій площі в м .Києві музейної установи, яку Музей ініціював в травні 2024 року. Безумовно, це не всі питання, які має опрацювати згадана робоча група.

Водночас, світова практика показує, що саме громадська участь, зусилля фундацій, спільнот, різноманітних об'єднань у збереженні культурної спадщини є набагато ефективнішими ніж державне управління. В світі існує чимало прикладів багаторічної і успішної роботи музеїв, створених благодійними організаціями та громадськими об’єднаннями. Саме на цьому акцентували увагу представники Музею під час чергового засідання згаданої робочої групи МКСК, яке відбулося 18 червня 2025 року.

На ґрунті подій пов’язаних з тиском київських «пам’ятко-охоронців» на Музей, довелося ретельніше приділити увагу діяльності як КНМЦ, так і Департаменту.

Останнім часом від цих організацій з’явилося чимало повідомлень про Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» (Заповідник). Вони ніби носять оптимістичний характер. Скажімо презентація книги присвяченої управлінню Заповідником. Це видання доповнило серію інших видань присвячених заповідникам, випущених тими ж авторами і є наслідком розробки Плану організації території Заповідника.

Сьогодні суспільство з подивом дізнається, що більшість території Старого Подолу від Боричевого узвозу і до Верхнього Валу, урочища Гончари та Кожум'яки, Місто Володимира, пагорби Замкова, Дитинка, Уздіхальниця та схили північної частини Старокиївського плато з 1987 р. і до тепер мають статус території Заповідника. Вказана територія є землями історико-культурного призначення і має використовуватись для чітко визначених законом функцій та за особливим регламентом.

Виняткова цінність комплексу пам'яток історії та культури в межах цієї старовинної частини м. Києва спонукала до прийняття Постанови Ради Міністрів УРСР від 18.05.1987 №183 про оголошення державного Заповідника. Постановою визначена солідарна відповідальність центрального та місцевого органів влади за збереження унікальної частини середмістя.

Зокрема, затвердження штату працівників, методичне керівництво справою охорони, досліджень, реставрації та використання пам’яток, погодження положення Заповідника покладалося на Міністерство культури. Фінансування Заповідника передбачалося за рахунок і в межах коштів, які передбачаються по бюджету м. Києва на утримання культурно-освітніх закладів, а також коштів, що їх одержуватиме Заповідник від використання пам'яток, а також тих, які надходитимуть цільовим призначенням на науково-дослідні, реставраційні роботи, популяризацію і використання пам'яток.

З 1988 року була налагоджена повноцінна діяльність адміністрації Заповідника з нагляду за територією та збереження унікального комплексу близько 300 пам’яток та об’єктів культурної (археологія, історія, архітектура, містобудування, монументальне мистецтво) та природної спадщини на стародавній території площею у 175 га. Велась системна робота за кількома відповідними напрямками: науково-дослідна, виявлення пам’яток, збереження та реставрація об’єктів культурної спадщини, музейно-виставкова, інформаційно-видавнича, просвітницька, туристична тощо.

Однак, у 1997 році діяльність адміністрації Заповідника була зупинена волюнтаристським розпорядженням Київської міської адміністрації. Важливо зауважити, що розпорядженням КМДА від 15.09.1997 №1421 було реорганізовано державний заповідник у державну організацію «Київське агенство по охороні, реставрації та використанню пам’яток історії, культури і заповідних територій».

У подальшому державна організація перейменована на Київський науково-методичний центр по охороні, реставрації та використанню пам'яток історії, культури і заповідних територій (далі – КНМЦ). Все майно, понад 80 об’єктів культурної спадщини, що перебували на балансі Заповідника, штат працівників перейшли до КНМЦ, разом із зобов’язанням нагляду та збереження території та культурної спадщини всього Заповідника.

З 2005 року рішенням Київської міської ради від 20 січня №14/2590 державна організація реорганізована в комунальну установу і підпорядкована Головному управлінню охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). З 2018 року ці функції виконує Департамент охорони культурної спадщини. Чи є документальні підтвердження дотримання процедур щодо передачі об’єкту права державної власності у комунальну власність територіальної громади, відповідно до Закону України «Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності», не відомо. З тих пір Міністерство культури більше не здійснювало управління в порядку, встановленому законом, Заповідником державного значення. По факту, з 1997 року майже 30 років порушується пряма вимога Закону України «Про охорону культурної спадщини» про забезпечення дотримання режиму історико-культурного заповідника, шляхом утворення його адміністрації. Важливо відмітити, що місцеві органи охорони пам’яток мають обов’язково звітуватися про свою діяльність перед центральним органом і, зокрема, в частині виконання зобов’язань по управлінню державними заповідниками. Можу засвідчити, що за результатами 2023 та 2024 років таке звітування від київського Департаменту до міністерства не надходило.

Бездіяльність Департаменту в питанні створення адміністрації Заповідника триває на тлі свідомого не виконання власного положення та норм законодавства керівництвом КНМЦ. Незважаючи на профіцит міського бюджету, в КНМЦ відсутня системна робота з належного утримання та реставрації понад 380 об’єктів культурної спадщини Заповідника, серед яких комплекси пам’яток Флорівського, Покровського та Богоявленського монастирів, комплексні пам’ятки містобудування національного значення – Замкова гора - Андріївський узвіз і Контрактова площа, Покровська та Притисько-Микільська церкви, церква Миколи Набережного та багато інших.

Навіть більше, в жахливому стані перебувають ті об’єкти культурної спадщини, що є на балансі КНМЦ. На кричущий стан неповторних пам’яток архітектури, що є балансовими об’єктами, неодноразово публічно звертав увагу в червні 2025 року голова Музею Однієї Нації на Поштовій площі Віталій Білецький:

«Ще один об'єкт культурної спадщини, що перебуває в оперативному управлінні Київського науково-методичного центру по охороні, реставрації та використанню пам'яток, отриманий після нищення адміністрації Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" у 1997 році.

Це пам'ятка архітектури місцевого значення Житловий будинок бурмістра Київського магістрату І.Киселівського, кінця 18 ст. по вул. Сковороди, 9б (охоронний номер 867).

Тривалий час в будівлі розташовувалась Подільська археологічна експедиція, згодом Центр археології м.Києва.

В грудні 2021 була визначена необхідність реставрувати пам'ятку, археологів відселили. Роботи були початі, але є реальна ситуація на тепер.

Реставрація пам'ятки закладена в міську цільову програму.

Стан пам'ятки, її території та забезпеченість наглядом на відео. Чи справляється КНМЦ зі збереженням комплексу пам'яток Заповідника?

Відповідь очевидна.

І безпосередні питання до відповідальних представників КНМЦ, панів Олега Коляди, Романа Маленкова, Вадима Груздо: чому розбиті вікна та вхідні двері, де толоки, де прибирання чагарників, де охорона та відеоспостереження?! Де Україна Інкогніта?! Шалений розголос ?!

Об'єкт у кілька хвилинній доступності відповідальних, що утримуються з бюджету територіальної громади.»

Кияни добре пам’ятають і спостерігають низку кричущих ситуацій, беруть участь в захисті від сплюндрування, деградації, нищення пам’яток на території Заповідника. Згадаймо хоча б Гостинний двір, Андріївський узвіз, Вознесенські печери, Особняк Федора Коробки на вулиці Сагайдачного, Житній ринок та інші. В кожному випадку керівництво КНМЦ не проявило жодної активності на виконання власних обов’язків. Збереження пам’яток турбує в першу чергу небайдужих громадян, а не відповідальних за це службовців.

2017 року мною була ініційована розробка завдання на виконання науково-проектної документації "План організації території Державного історико-архітектурного заповідника "Стародавній Київ" та його охоронної зони, що регламентуватиме діяльність адміністрації Заповідника. Однак, сама ідея ініціювання процесу відродження Заповідника та розробки Плану організації його території у 2017 р. зіткнулась зі спротивом керівництва КНМЦ і частини депутатського корпусу Київради. Тим не менш, це питання виносилось і на профільну комісію Київради і сформульоване у висновках робочої групи КМДА по врегулюванню ситуації довкола Театру на Подолі, в якій довелося брати участь з жовтня 2017 року.

Зрештою, необхідне фінансування для розробки Плану організації території Заповідника вдалось закласти в міську цільову програму, затверджену в грудні 2018 року, а реалізація передбачалась у 2019-2021 роках. Розроблена науково-проектна документація була затверджена розпорядженням Київської міської адміністрації 21 січня 2022 року.

При цьому ані розробник, ані Департамент не скерував її на розгляд та погодження центрального органу у сфері охорони культурної спадщини, тим самим була проігнорована пряма норма закону.

Вже маючи вказану науково-проектну документацію до цих пір Департамент не квапиться щодо створення адміністрації Заповідника. Натомість є пафосні публічні події присвячені Заповіднику, організовані міською адміністрацією та Департаментом – форум, круглі столи та інше.

Про те, що свідома бездіяльність управлінців Департаменту свідчить про ігнорування вимог статті 33² Закону України «Про охорону культурної спадщини», є відповідні висновки і за результатом незалежного внутрішнього аудиту, опубліковані на офіційному ресурсі Київаудиту у вересні 2024 року.

Окрім того, аудитом виявлені грубі порушення законодавства, свідома бездіяльність, необґрунтовані витрати Департаментом бюджетних коштів в різних напрямках діяльності. Окремо зауважено на перевищенні повноважень та порушеннях в дозвільних та закупівельних процедурах КНМЦ. Висновки про діяльність обох дієвців є кричущими - аудиторами відзначена неефективна діяльність керівництва ДОКС, що призвела до накопичення проблем та безповоротних втрат в галузі охорони культурної спадщини м. Києва. Моніторинг виконання висновків аудиту красномовно свідчить про відвертий саботаж. Станом на лютий 2025 року з 79 рекомендацій аудиту, судячи з офіційного моніторингу, враховано 7 частково. По деяких рекомендаціях заявлено, що вони враховані повністю, однак, це не відповідає дійсності.

Зауважу, що в самій діяльності КНМЦ переважає робота з надання послуг з виготовлення документації за договірними цінами та закупівля таких послуг у сторонніх організацій, а основна робота – науково-методична, м’яко кажучи пасе задніх. Це при тому, що Положенням КНМЦ визначено науковою, культурно-просвітницькою, науково-методичною установою, призначеною для дослідження і накопичення даних про культурну спадщину, її збереження, використання в процесі розкриття, відновлення та примноження історичного і культурного надбання. До основних завдань віднесено, серед іншого, нагляд за станом забудови, облаштуванням в межах території Державного історико-архітектурного заповідника «Стародавній Київ», проведенням ремонтних, реставраційних, та інших робіт на об’єктах, що знаходяться в оперативному управлінні КНМЦ, розроблення відповідних пропозицій.

В реальності пам’ятки Заповідника для КНМЦ представляють цінність в першу чергу, як джерело заробітку, а не обов’язку системно наглядати за збереженням та популяризувати на науковій основі культурний і просвітницький потенціал унікальної культурної спадщини. В результаті маємо ситуацію, коли на межі існування перебуває низка пам’яток Заповідника, а ті, на яких нібито розпочаті реставраційні роботи, чекають на них вже кілька років, як пам’ятки архітектури місцевого значення за адресами: Андріївський узвіз, 5/31, Сковороди, 9-б. До речі, що сама будівля офісу Заповідника на Андріївському узвозі, 5/31 за доступними даними на порталі «Дія» відсутня в переліку балансових об’єктів КНМЦ.

Очевидно, що врегулювання цієї ситуації, відродження Заповідника є питанням невідкладним і потребує уваги центральної виконавчої та законодавчої влади. Адже, Державний історико-архітектурний заповідник «Стародавній Київ» охоплює унікальну стародавню територію і неповторний комплекс пам’яток.