Феномен Музею на Поштовій площі
Правобережна частина Києва зберігає найбільшу кількість пам’яток археології, об’єктів археології та потужні культурні нашарування – свідчення унікальної історії Столиці. Однак, бюджетне фінансування для системних археологічних досліджень в Києві відсутнє, археологічні роботи фінансуються здебільшого забудовниками будівельних ділянок.
Чи не кожен будівельний котлован київського правобережжя містить культурний шар і має бути забезпечений науковим супроводом археологів для земляних робіт. По факту залученість археологів не має сталої традиції, а якщо договір укладається, то археологи забезпечують так звані рятівні роботи. При цьому системно порушується основний принцип наукових археологічних досліджень - завдання якнайменшої шкоди об’єктам археологічної спадщини.
В таких умовах підчас численних будовництв маємо лише поодинокі приклади не викопаних археологічних об'єктів і збережених пам’яток. Один з них - «Ділянка прибережного міського кварталу середньовічного Києва» на Поштовій площі, пам’ятка археології та історії національного значення (охор.№260094).
Більшість території пам’ятки середньовіччя на Поштовій площі перебуває у підземній частині недобудованої площі. Її територія охоплює відкритий простір нижнього майданчика до вул. Боричів узвіз та котлован зроблений під будівництво приватного підземного ТРЦ у 2012-2016 рр. Земельна ділянка належить до територій громадських будівель і споруд. Земельна ділянка під будівництво торгового центру не відводилась, а саме будівництво ТРЦ просувалось як складова частина реконструкції транспортної розв’язки. З грудня 2016 року будівельні роботи на Поштовій площі припинились, адже археологічний об’єкт став пам’яткою, що унеможливило подальші наміри приватизації.
Понині Пам’ятка перебуває під офіційною громадською опікою: з 2019 року громадської ініціативи «Музей на Поштовій», а з квітня 2022 – громадської організації «Музей однієї нації на Поштовій площі». Рішення киян щодо взяття під патронат цього визначного місця ґрунтувалось на положеннях ст.11 Закону України «Про охорону культурної спадщини» і спричинено повною відсутністю дієвих кроків від центральної та місцевої влади щодо збереження та музеєфікації Пам’ятки. Фактично кияни самоорганізувались для забезпечення виконання положень ст.54 Конституції України та ст.9 Європейської конвенції про охорону археологічної спадщини.
Коротко і стисло поінформую, спираючись на факти і документи, про основні віхи захисту Пам’ятки на Поштовій площі та результати цієї діяльності. Ініціаторами створення Музею розроблена документація паспорту для Пам’ятки щодо зміни їй категорії на національне значення і забезпечено супровід розгляду цієї документації на відповідних радах та комісіях. У 2018-2019 роках ініціаторами створення Музею піднімалось питання утворення державного музею на Пам’ятці перед Міністерством культури України, відбулось кілька зустрічей і обговорень, однак жодних дієвих кроків від центрального органу не відбулося.
В той же час вже тривав судовий процес щодо скасування містобудівних умов і обмежень на будівництво підземного ТРЦ на Поштовій площі. У 2020 році була підготовлена і передана місцевій владі дорожня карта завершення будівництва зі створенням міського музею, як наслідок, але лише через півроку, була створена робоча група при КМДА, яка зібралась у повному складі тільки один раз.
В листопаді 2019 року відбулось публічне оголошення про заснування Музею і продовжена системна діяльність з поглиблення поінформованості громадськості про цінність археологічної спадщини для розуміння минулого та ризиків, що загрожують цій спадщині, забезпечення доступу до Пам’ятки.
Весь цей період засновниками Музею забезпечується утримання території Пам’ятки (захист від вандалів, прибирання, локалізація аварій з проривами води, вивезення сміття тощо), організовано і проведено Всеукраїнський відкритий конкурс на концепцію розвитку Поштової площі «Річкова брама тисячолітнього Києва», Перший всеукраїнський студентський форум «Heritage.Reloading» та понад 150 різноманітних публічних подій присвячених розкриттю непересічного історичного, наукового, пізнавального потенціалу Пам’ятки та стратегії розвитку Музею.
У 2021 році щойно утвореним КМДА Центром консервації предметів археології, за активної підтримки ініціаторів створення Музею та сприяння Департаменту охорони культурної спадщини м. Києва, здійснений відбір проб та опрацьована технологія консервації дерев’яних складових Пам’ятки.
З березня 2022 року на плечі Музею однієї нації на Поштовій площі лягла необхідність забезпечення цілодобової охорони території Пам’ятки, оскільки 9 березня того року об’єкт без попередження залишила охорона від колишнього генпідрядника будівництва ТРЦ.
На весні 2024 завдяки сприянню Бюро ЮНЕСКО в Україні Музеєм здійснене 3d лазерне сканування Пам’ятки.
Останніми тижнями для Музею однієї нації на Поштовій розпочався новий етап випробувань і пов’язані вони не зі звичним для всіх музеїв України питаннями - як вистояти під час російсько-української війни та забезпечити в її умовах захист культурного надбання.
Як не дивно, зініціювавши створення Робочої групи МКІП з напрацювання плану розвитку на Пам’ятці музейної установи (наказ МКІП №395 від 03.06.2024), команда Музею після другого засідання отримала свідчення, що кулуарами владних кабінетів стрімко поширюється інформація дивного змісту. Висловлюється основна претензія від керівництва центрального органу влади у сфері охорони пам’яток до установ підпорядкованих органам місцевого самоврядування та громадської організації щодо того, що Пам’ятка всі ці роки перебуває під опікою, і завдяки науковцям КЗ «Центр консервації предметів археології» отримала технологію консервації, яка, тим паче, вже отримала позитивні рецензії від провідних лабораторій світу. Мовляв, ніхто нічого не має робити без дозволу міністерства.
Водночас доводиться констатувати, що з часу внесення об’єкту археології на Поштовій площі до Державного реєстру нерухомих пам’яток України «Ділянки прибережного міського кварталу середньовічного Києва» (ХІ-ХІХ ст.) як пам’ятки археології місцевого значення (охор.№972-Кв, наказ Міністерства культури України №1162 від 06.12.2016) і по травень 2024 року жодних ініціатив від міністерства щодо збереження та розвитку цієї пам’ятки документально не зафіксовано.
За законом археологія належить державі, але до цих пір не визначений той, хто представляє її інтереси. І це дуже важливо, адже пам’ятка археології має свою територію, земельну ділянку, на яку має бути замовлена та розроблена технічна документація, проведена реєстрація об’єкту як державної власності та здійснені всі інші процедури. І мова тут йде про визначеність яка потрібна для десятків тисяч пам’яток археології, що не перебувають в користуванні поодиноких державних заповідників або музеїв, адже саме цей вид має найбільшу кількість об’єктів у Державному реєстрі та переліках щойно виявлених об'єктів культурної спадщини.
Що ж до прав та обов’язків місцевої влади щодо пам’яток національного значення, то вони є і визначені законом. Стаття 4 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» серед функцій органів місцевого самоврядування зазначає в п.5: здійснення заходів щодо збереження та відновлення пам’яток історії, культури, релігії, архітектури та містобудування, заповідних та природних зон і ландшафтів, що мають національне значення. Отже, місто має безпосередні обов’язки по збереженню національного культурного надбання в Столиці.
В історії збереження та розвитку середньовічної Пам’ятки на Поштовій площі серед всіх міських структур Департамент охорони культурної спадщини завжди займав і займає активну позицію. Завдяки сприянню департаменту за період з 2018 по 2024 роки оперативно відбувається комунікація з безлічі поточних питань, пов’язаних зі збереженням пам’ятки, та забезпечується сприяння ініціативам та заходам підготовленим Музеєм. Департамент взяв на себе організацію опрацювання частини дорожньої карти завершення будівництва зі створенням міського музею, що стосувалась алгоритмів взаємодії музейників, археологів та консерваторів для музеєфікації Пам’ятки. Це єдине що було підготовлено з усіх напрямків визначених дорожньою картою, решта по цей час не опрацьована. Підпорядкований департаменту КЗ «Центр консервації предметів археології», що вже в перші тижні свого існування взявся дослідити можливості консервації Пам’ятки, є не тільки розробником технології консервації Пам’ятки, а єдиною в Києві спеціалізованою установою, здатною консервувати археологічну деревину.
Унікальність ситуації із середньовічною Пам’яткою на Поштовій полягає в тому, що свідомо взята громадянами відповідальність за збереження пам’ятки спонукала їх створити Музей в юридичній формі громадської організації з метою музеєфікації пам’ятки археології. Засновники Музею, усвідомлюючи, що кількарічна бездіяльність органів влади щодо консервації та музеєфікації Пам’ятки може призвести до її втрати, спирались на положення статті 6 Закону України «Про музеї та музейну справу" щодо можливості створення музею просто неба на основі об'єктів культурної спадщини та їх територій. Тим паче, що статтею 7 того ж закону передбачена можливість заснування музеїв на будь-яких формах власності, передбачених законами. Законом визначено, що засновниками музеїв можуть бути органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи.
У випадку пам’ятки археології та історії національного значення на Поштовій площі, яка є власністю держави, української нації, обрана юридична форма громадської організації лише підтверджує неможливість реалізації будь-яких інших намірів, крім збереження та використання пам’ятки за затвердженою центральним органом охорони пам’яток програмою. Музей утворений як неприбуткова організація, члени громадської організації не мають права отримувати жодні прибутки. То в чому ж суперечність з чинними нормами законів у самому факті заснування Музею для музеєфікації пам’ятки археології та історії? Питання, звісно, риторичне...
Ми розуміємо, що сприйняти сам факт появи такого музею владі складно, адже подібного ще ніколи не було. Однак, завжди є той хто вперше робить крок у незвіданому напрямку (до речі, в листопаді 2019 року був зареєстрований рекорд – мирна акція за створення Музею на Поштовій площі визнана першою в світовій історії). А в нашому випадку, це прецедент для розкриття можливостей збереження та користування у законний спосіб безліччю пам’яток археології України, що існують «безхатьками» без жодної опіки влади і відсутності інструментів залучення громадян.
Цілком очевидно, що напрацювавши формулу розвитку для Музею на середньовічній Пам’ятці на Поштовій площі, міністерство забезпечить імплементацію норм законів у реальну справу збереження археологічного надбання на прикладі окремо взятої пам’ятки.
