Третя частина матеріалів про український ринок девелопменту нерухомості.
ІІІ. ДЕВЕЛОПЕРИ ПАРАЛЕЛЬНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ.
Цей тип девелоперів був створений бізнесменами України, які прийшли у будівельний бізнес з інших бізнесів, які вони змогли розвинути до того, як спланували покорити висотні та/чи заміські житлові квадратні метри. Прибутковість девелоперського бізнесу в Україні починаючи з нульових років і до самої кризи 2008 року спокусила багатьох успішних бізнесменів перенаправити свої грошові потоки у архітектурні проекти та глибокі котловани обнесені зеленими будівельними парканами. А можливість отримати банківські кредити, і часто одночасно у декількох банках декому з них навіть затьмарила очі.
Основною особливістю таких девелоперів було те, що вони намагалися на ринку нерухомості втілювати успішні стратегії, які ними були опановані на інших ринках. Звичайно ж то були хибні шляхи розвитку, адже те що роздрібному бізнесу бальзам, девелоперському отрута.
Особливо болючим питанням дня них було питання кадрів. З одного боку девелопери паралельних можливостей полюбляли запрошувати у свої компанії спеціалістів від іменитих професійних українських девелоперів, при цьому зваблювали їх доволі високими ставками заробітку. З іншого боку не надавали їм можливості у самостійних відповідальних рішеннях. Принцип «Навіщо винаймати дорогий професійний персонал, щоб потім вказувати, що йому робити?» був і сьогодні є П’ятою Ахіллеса девелоперів типу №3. Плинність кадрів була звичною річчю у таких компаніях, звичайно ж, при умові, що такі девелопери мали більше ніж один завершений проект.
Жага майбутніх прибутків помножений на любительській романтизм не давали вірно оцінити свої можливості та прагматично підійти до складності майбутніх проектів та їх розмірів. Саме з цих причин, на ринку з’явилися великогабаритні недобудови та маргінальні проекти поза ринком споживання, які були зрозумілі лише їхнім власникам.
У девелоперів типу №3 часто буксували проекти через невідповідність нормативній базі будівництва. У 90% випадків усі прорахунки проектів, а іноді і просто дикі рішення виправляв зростаючий ринок. Адже ринок, який знаходиться у стадії росту завжди пробачає помилки девелопменту. І лише кризи та стагнація рику показує хто є профі, а хто тимчасовий заробітчанин на девелоперському ринку нерухомості.
Серед девелоперів типу №3 за 31 рік існування ринку був найбільший відсоток банкрутів та тих, хто продавав свої проекти конкурентам після того як усвідомлював, що одного бажання і азартного нахабства замало, щоб конкурувати із девелоперами типів №1 та №2 (про девелоперів типів №№ 1 та 2 див у попередніх матеріалах). На жаль на даний момент в Україні знаходяться сотні недобудов, і більшість серед них – результат роботи девелоперів паралельних можливостей.
Найбільш успішними девелоперами цього типу були і є ті, які у першу чергу відповідально ставилися до створення команд, довіряли професіоналам і не закривали очі на існуючі проблеми, які виникали під час реалізації проектів.
Очікування.
У післявоєнний період девелопери типу №3 останніми серед всіх п’яти типів розпочнуть (якщо звичайно розпочнуть) відновлювати будівельні роботи. Тут головне слово «роботи», а не оголошення про відновлення робіт. Також одними із перших охоче піддадуться емоціям та нададуть ринку знижки та дисконти всім та на все. Жага до заволодіння невеликою часткою покупців на початковій стадії відновлення ринку може зіграти з ними поганий жарт на довгій дистанції. Тому, покупцям слід ретельно буде вивчити свого девелопера та проаналізувати його тип.
Девелопери паралельних можливостей з часом залишаться у меншості серед всіх типів девелоперських компаній. До цього часу вони внесли свій вклад в розвиток ринку, і нехай не завжди якісними проектами, та переважно завжди ціновою політикою, яка подобалася багатьом споживачам.
Далі буде.