ВІДбудувати чи ПОбудувати нові міста?
Прийшов час українським девелоперам ринку нерухомості подорослішати і зробити крок уперед у своєму розвитку. І це їм буде зробити дуже не просто.
Адже, по-перше найбільші українські компанії опанували лише масштаби квартальної забудови, яка толерантно кажучи, не відповідає стандартам комфортного та безпечного житла. Так, є фасадно симпатичні житлові комплекси, є навіть фасадно симпатичні з торгово-розважальним центром, однак якщо підняти питання громадського простору, то тут всі ЖК випадають в осадок і тихенько мовчать. Поклавши руку на серце, усі без винятку забудовники у всіх масштабних (підкреслюю слово «масштабних») проектах керувалися лише фінансовою вигодою через створення максимальної кількості квадратних метрів для продажу. Заглядати один одному у вікно та відсутність достатньої кількості місць для паркування – це наше українське сприйняття новобудов на рівні «ну, нормально, краще ж ніж у старих панельних домах, от і добре, от і радіємо».
А по-друге, у новітній історії Украйни ще не було досвіду побудови міст. Спробуйте згадати місто яке було побудоване в Україні за останні десятиліття? Що ви змогли пригадати: Славутич, Таврійськ, Припять, Теплодар, Южне, Чорнобиль чи Южноукраїнськ? Але то все ще будівельна індустрія ті інтелект есересер.
Давайте спробуємо згадати світовий досвід з будівництва нових міст: Доха, Катар; Дубай, Об'єднані Арабські Емірати; Астана, Казахстан; Наві Мумбаї, Індія; Путраджайє, Малайзія; Саньдоупін, Китай; Ікалуїт, Канада; Інчхон, Південна Корея.
Який вам з них подобається найбільше? Як на мій скромний смак пересічного українця, то будь-який із переліку краще ніж умовний новий забудований квартал а-ля «Нові Пет…ці».
А будувати доведеться чи не пів України, від маленьких містечок до міст з сотнями тисячами мешканців.
І щоб нові міста були схожі на комфортні та сучасні, вже сьогодні потрібно думати про законодавство у частині стандартів будівництва. Один з шляхів – адаптувати містобудівні норми до світових стандартів. Другий, теж гарний шлях – взяти за основу стандарти ЄС, адже саме туди країна рухається.
І ще одне. Історичні пам’ятки архітектури. Занадто часто на території сучасної України проходять війни. І з кожною із них, ми втрачаємо частинку своєї древньої історії та культуры. Хочу закликати всіх, хто буде дотичний до великої відбудови – максимально зберегти вцілілі історичні будівлі. Не можуть серед «Андріївських узвозів» з’являтися напівчорні короби фасади. Не там їхнє місце. Кожний будинок, який є цінністю нації має бути збережений та навкруги нього має бути охоронна зона.
Вже сьогодні всім учасникам ринку нерухомості зрозуміло, що попереду неосяжні масштаби будівництв. А від того, без світового досвіду нам не обійтися.
І якщо сьогодні у девелоперів є можливості і вільний час, то вкрай необхідно розширити свої горизонти сприйняття створення комплексних архітектурних ансамблів у масштабах міста чи міст у масштабах проектів. Адже завтра на те не буде часу.
Вірю, що країна стоїть на порозі великих будівельних перетворень від радянської епохи квадратних метрів до сучасного, комфортного, безпечного стилю життя у якому всі ми станемо щасливими.
