НЕдозвільний виконавчий орган
Наприкінці минулоготижня майже не помічненою залишилась одна цікава дата – два роки тому ПрезидентУкраїни Петро Порошенко своїм указом призначив мера Києва Віталія Кличкаголовою Київської міської державної адміністрації (КМДА)
Роботацього, по-своєму унікального, органувлади, в якому працює багато різних людей, доволі добре висвітлюється засобамимасової інформації та у соціальних мережах. Але в шаленому потоці новин різногозмісту і гатунку рідко знайдеш аналіз специфічної проблематики, яку більшістьмешканців і гостей столиці сприймають здебільшого вже як наслідок здійсненняабо не здійснення наданих йому владних повноважень.
Тому хочу тут дещо глибше описати деякі специфічніособливості здійснення повноважень з видачі дозволів на розміщення зовнішньоїреклами виконавчим органом Київської міської ради, яким відповідно до Статті10-1 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ» є Київська міськадержавна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчоївлади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
З далекого 2003 року стаття 16 Закону України «Про рекламу»визначає, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктахпровадиться на підставі дозволів, щонадаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Отже надавати дозволи може і має саме КМДА. Алез початку літа минулого року (04.06.2015) вийшло одне-єдине розпорядження якимїх надано аж 344, тобто результатом кропіткої роботи, що її весь цей часдемонструють різні представники міської влади які опікуються цим питанням, євидача значно менше ніж одного дозволу на день та й то у річному еквіваленті.
Я мабуть багатьох здивую, але ще однією цікавою особливістюроботи Київської міської державної адміністрації є те, що вона, як дозвільнийорган, не тільки майже нікому не видає дозволи на розміщення зовнішньої рекламиале й не відмовляє у їх видачі! І далі про це трохи детальніше.
Для початку варто ще раз нагадати значення терміну «дозвільнийорган», що викладене у Законі України «Про дозвільну систему у сферігосподарської діяльності», згідно якого такі органи – це суб’єкти наданняадміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповіднодо закону видавати документи дозвільного характеру.
Але, у затвердженому 22 вересня 2011 рокурішенням Київської міської ради №37/6253, а не її виконавчого органу (тобто зпорушенням компетенції), та досі діючому Порядку розміщення реклами в місті Києві(далі – Порядок), дозвільним органом було визначено …Головне управління зпитань реклами. Хоча сам термін «дозвіл» викладено абсолютно правильно - документустановленої форми, виданий розповсюджувачу реклами на підставі розпорядженнявиконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державноїадміністрації), який дає право на розміщення зовнішньої реклами.
Цікаво, що за майже п’ять років дії цьогорішення Київради часів Черновецького, яке ще багато в чому суперечитьзаконодавству, назва т.з. “дозвільного органу” декілька разів змінювалась.Зокрема після останньої з таких змін, ухваленої рішенням Київської міської радиминулого скликання від 19 березня №268/1133, ним називають Департаментмістобудування та архітектури (ДМА), а розробником відповідного проектувиступав Департамент суспільнихкомунікацій, який до цього сам значився “дозвільним органом”. Але ні те, що з моменту створення у 2012 році той департамент очолює кандидат юридичних наукМарія Петрівна Хонда (тема дисертації якої «Конституційно-правовий статусстолиці України – міста Києва»), ні погодження юридичного управління апарату тапрофільного заступника Голови КМДА, яким на той час був фаховий юрист-міжнародникРябікін Павло Борисович, не стало запорукою виправлення в ньому такої прикроїпомилки.
Хоча Управління правового забезпечення діяльності Київської міської ради свого часу улисті профільній постійній комісії звертало увагу на те, що таке формулювання вПорядку суперечить закону, з розглядом відповідного проекту рішення у Київраді особливих проблемне виникло, адже його особисто супроводжував Андрій Вавриш, який на той час обіймавпосаду заступника директора Департаменту містобудування та архітектури і неприховував бажання якмога швидше повністю підпорядкувати йому рекламу. Врешті-решт,після голосування у сесійній залі, під ухваленим документом поставив власний підписмер Кличко і в день публікації в газеті «Хрещатик» він набув чинності.
Тепер коротко поясню, до чого я тут оце пишу,адже порушенням норм законодавства в нас когось здивувати важко. Справа в тому,що відповідно до Статті 4-1 того ж таки Закону України«Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», у разі якщо у встановлений законом строк суб'єкту господарювання не виданоабо не направлено документ дозвільного характеру або рішення про відмову у йоговидачі, то черездесять робочихднів з дня закінчення встановленого строкудля видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб'єкт господарюваннямаєправопровадити певні дії щодоздійснення господарської діяльності (т.з. принцип мовчазної згоди). Там жевизначено, що строк видачі документів дозвільного характеру становитьдесять робочих днів, якщо інше не встановлено законом (авоно таки не встановлено), і викладено підстави для відмови у видачі документа дозвільного характеру, та зазначено, що відмовау видачі за підставами не передбаченими законами, не допускається.
Отже виходить, що навіть якщо “дозвільний орган” під назвою Департамент містобудуваннята архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міськоїдержавної адміністрації) таки направляє заявнику відмову у видачі дозволу нарозміщення зовнішньої реклами, то він діє з порушенням наданих йому повноважень(які викладено у главі 2 Розділу II Порядку) тавідповідними юридичними наслідками, адже рішення про відмову справжнійдозвільний орган не приймав і суб’єкт господарювання має всі підстави для застосуванняпринципу мовчазної згоди. Але з огляду на певні специфічні особливості та змінидо законодавства, які набувають чинності на початку наступного року, напишу проце детальніше вже в одній з наступних публікацій.
Безумовно, зовнішня реклама, як важливий і дуже помітний елемент об'єктів т.з. благоустрою, є однією з реально проблемних сфер для столиці. Відповідальніза неї міські чиновники не втомлюються пропонувати до обговорення все нові йнові проекти стратегій, концепцій і правил, кожного разу обіцяючи стурбованійгромадськості “навести лад” та зробити місто комфортним і європейським.
Але так само як будувати будинок починають з фундаменту, такі розбудову ефективної системи управління зовнішнім виглядом столиці варто розпочинатиз припинення хронічного ігнорування законів таКонституції України посадовими особами міської влади та приведення у відповідність до вимог законодавства регуляторних актів, щорегулюють цю непросту сферу. Адже такі невідповідності і дії або бездіяльнсть чиновників не тільки завдаютьчималих збитків міському бюджету і порушують права підприємців, а й є реальноюпричиною рекламного хаосу на вулицях та відсутності довіри з боку бізнесу імешканців міста, які безумовно хочуть щоб наш спільний дім Київ став територієюзакону, а Київська міська рада та її виконавчий орган (Київська міська державнаадміністрація) були спроможні належним чином здійснювати свої повноваження.
