Називаючи фактори, на яківарто звернути увагу перед купівлею житла в споруджуваному об'єкті, ми часторобимо акцент на репутації, надійності забудовника та дозвільних документах. Втой же час, не менш важливою є схема інвестування, за якою залучаються грошіінвесторів будівництва. В одних випадках вона може стати благословенням, вінших - прокляттям.
На сьогоднішній день налічується більше десятка різних схем інвестування воб'єкт нерухомості на первинному ринку. На жаль, жодна з них не дає повноїгарантії того, що інвестор в результаті отримає квадратні метри, а не головнийбіль при негативному розвитку сценарію.
Згідно з принципами свободи договорів і цивільному праву, між забудовникомі покупцем може бути укладений договір самого різного формату і змісту, такий,який прописують юристи будівельної компанії.
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність» та «Профінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла і операціях з нерухомістю», законними вважаються чотири схеми інвестування. Це - Фонд фінансування будівництва (ФФБ), придбання безпроцентних цільових облігацій, Фонди операцій з нерухомістю (ФОН), Інститути спільного інвестування. Більшість забудовників для реалізації квартир використовують перші дві згадані схеми - ФФБ та продаж облігацій.
Варто відзначити, що дані схеми передбачають існування посередника. Законодавством передбачена заборона на укладання прямих інвестиційних договорів між забудовником і інвестором (ст. 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність»).
Серед схем, прямо не закріплених законодавством, найпопулярнішими є укладення попереднього договору купівлі-продажу майнових прав або договору купівлі-продажу квартири.
Але дані угоди передбачають лише певні фінансові гарантії для інвестора:наприклад, отримання грошової компенсації в розмірі, що був інвестований.Враховуючи коливання курсу валют і нестабільність на фінансових ринках, такевирішення питання не може бути сприятливим. Для інвестора нерухомості самийголовний інтерес полягає в отриманні готових квадратних метрів в побудованомубудинку.
Разом з тим, законодавством не передбачено важелів контролю того, куди і яквитрачає забудовник кошти, інвестовані в будівництво покупцями. З іншого боку забудовнику це не вигідно - відкривати доступ до своєї фінансово-бухгалтерської звітності. Отже, інвестор на даний момент не має можливості контролювати витрати та призначення коштів, а також реагувати у разі нецільового їх використання.
Підкреслимо, що Законом не передбачено можливості доступу до такоїінформації, але в той же час не встановлена і заборона. Тому таке право можнапередбачити у правилах Фонду або самих договорах, що, на наш погляд, стало бхорошим превентивним механізмом захисту прав інвестора.