Зміни до Конституції, пов’язані із децентралізацієювикликали масу зауважень та викрили чимало проблемних моментів. Один з них,який для місцевих громад є найвагомішим – брак місцевих лідерів. Адже, якщо заумов, коли основна частина повноважень перебувала в центрі, місцева влада моглаперекладати всю відповідальність на центральну владу: мовляв, не додали грошей,не уповноважили, не розглянули проблему – то нове законодавство має створити принципововідмінну систему відносин між громадянином та владою на місцях. Останнійдоведеться забути про роль недолугого посередника, який може прикриватисявідмовками, кивати на столицю та розводити руками. Таким чином, виникає потребау людях, які в разі делегування значної частини повноважень на місця, будутьготові взяти цей вантаж на свої плечі й реалізувати нові можливості у повномумасштабі.
Попри те, що українське суспільство має глибокі традиціїсамоврядування, що сягають своїм корінням у часи Магдебурзького права, радянськаепоха залишила глибокий слід на нашій ментальності. Це виражається, найперш, упатерналістських настроях та невисокому відсоткові активних громадян. Власне,однією з причин такого стану речей є і необізнаність суспільства у всіх можливостях,що надала йому держава. Так, наприклад, впливовим важелем в руках суспільствата логічним ланцюжком у переході до децентралізації могло б стати створенняорганів самоорганізації населення.
Незважаючи на наявність багатьох пострадянских рудиментіву нашому законодавстві, воно все ж передбачило для активних громадян можливістьоб’єднуватися у групи за територіальним принципом, щоб ефективно вирішуватипроблеми місцевої громади. Принцип досить простий: 50+1% громадян, щопроживають на конкретній території на законних умовах, висловлюються застворення ОСН. Обирається ініціативна група, що буде представляти їх інтереси.Протоколи із підписами та особистими даними надаються в місцеву раду і нанайближчому засіданні розглядається питання про реєстрацію такого органу.
Наразі в Україні вже діє ряд таких організацій, якіуспішно вирішують свої питання: каналізації, цвинтарі, сквери, незаконнібудівництва – увесь спектр проблем, що стосується жителів конкретної невеликоїтериторії. Саме такі організації могли б стати точками росту: виявлення та розвиткумісцевих лідерів, своєрідним соціальним ліфтом – а, заразом, і точкою опори длявлади, яка має намір перевернути країну й трансформувати уявлення суспільствапро самоврядування.
Варто відмітити, що в умовах нового законодавства промісцеві вибори, ОСН могло б стати підтримкою і для місцевого депутата. Оскількиокруги оптимізували і зменшили, депутат цілком може працювати із конкретниморганом самоорганізації, що є виразником думки певної територіальної спільноти.Такий формат взаємодії не тільки б сприяв роботі місцевого обранця, але йставав би каменем спотикання для нечистих на руку депутатів. Водночас, накожних наступних виборах громада могла б обирати свого представника у Київрадукеруючись не міфічними обіцянками, а з огляду на конкретні справи.
Зараз йде підготовка до створення ОСН «Лівобережний»,тож, я закликаю усіх активних громадян долучитися до сторінок організації усоціальних мережах та слідкувати за оновленнями. Зараз це особливо актуально, оскількиініціатива по створенню такого об’єднання виникла після появи одіозногодетального плану території Лівобережного масиву, яким було передбачено будівництвожитлового комплексу та знесення ряду споруд, в тому числі, житлових. Поки щопитання затвердження цього плану, завдяки тиску громадськості та опору рядудепутатів, вдавалося відкласти, утім, лоббісти забудовника активно працюють іпроштовхують його розгляд. Громада має об’єднатися, щоб відстояти свої інтересизараз та запобігти таким проблемам у майбутньому!