У Верховній Раді України зареєстровано Проект Закону про внесення змін достатті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» (щодо встановленнявідповідальності Інтернет-магазинів за неналежну якість товарів) № 4047 від11.02.2016.
Ініціатор законопроекту народний депутат 8-го скликання Фельдман ОлександрБорисович (раніше Народний депутат України 7-го скликання (Партія регіонів),почесний президент групи компаній АВЕК, автора скандального Закону «Проспеціальний статус м. Харків», який присвоював спеціальний політико-економічнийстатус місту).
Слід констатувати, що більшість українських Інтернет-магазинів не достатньоінформують потенційного покупця про особу продавця. Яка репутація у цьогопродавця і чи може він гарантувати якість послуг та товарів – невідомо. Такідії є недобросовісними та, фактично, вводять покупця в оману.
Для розкриття інформації про продавця «інкогніто» у ст. 7 ЗУ «Проелектронну комерцію» на продавця покладається обов’язок забезпечити прямий,простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронноїкомерції до всієї інформації щодо продавця (найменування, адреси,ідентифікаційний код, ліцензії та інші відомості, що відповідно дозаконодавства підлягають оприлюдненню).
Як зазначено у пояснювальній записці до Законопроекту, продавцем можевиявитись будь-яка особа, в тому числі й не суб’єкт господарювання. У такомувипадку купівля товару не буде регулюватись нормами Закону України «Про захистправ споживачів» з усіма наслідками, що з цього випливають.
Таким чином, Законопроектом пропонується встановити так звану солідарнувідповідальність Інтернет-магазину з продавцем товару на випадок, якщоІнтернет-магазин не зможе надати достовірне ім'я, місце проживання та іншізасоби зв'язку з продавцем товару.
Так, у Законопроекті пропонується внести відповідальність Інтернет-магазинуза ненадання покупцю інформації про особу продавця шляхом доповнення статті8 ЗУ «Про захист прав споживачів» частиною15 у наступній редакції:
«15. У випадку придбання товару через Інтернет-магазин, якщоІнтернет-магазин не може надати достовірне ім'я (найменування), місцепроживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс інші засобизв'язку з продавцем товару, споживач має право звернутись з вимогою доІнтернет-магазину.
Після задоволення вимоги Інтернет-магазин матиме право на зворотну вимогу(регрес) до продавця товару».
Наразі передчасно коментувати доцільність такої норми саме з точки зору їїпрактичної реалізації, адже знову кидається в очі абсолютно непрофесійнийпідхід до законотворчості.
По-перше, складаючи законопроект, пан Фельдман повинен був знати, щовідповідно до ЗУ «Про захист прав споживачів» суб’єктами правовідносин єпродавець, споживач, виробник, виконавець. А відповідно до ЗУ «Про електроннукомерцію» інтернет-магазин – це ЗАСІБ для представлення або реалізаціїтовару, роботи чи послуги шляхом вчинення електронного правочину. Засібне є суб’єктом правовідносин. Це рівнозначно, що пред’являти під час ДТП вимогудо автомобіля, а не його водія або власника.
По-друге, не можна в законах зазначатиоціночні категорії (такі як «може» чи «не може»). Хто буде доводити фізичну таюридичну спроможність власника інтернет-магазину(власника доменного імені, на якому розміщений веб-сайт) надати певнуінформацію? Тобто варто писати не «неможе надати достовірне ім'я…», а «не надасть достовірне ім'я...», а якщо «ненадасть», то яким чином це підтверджується.
По-третє, не зовсім зрозуміло чидоречно узагальнювати всі вимоги, які пред’являються до продавця або виробникадо власника інтернет-магазину, адже чи можна на практиці вимагати від власника інтернет-магазину: усуненнянедоліків товару; розірвання договору, укладеного з продавцем, та поверненнясплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар.Якщо в законопроекті мали на увазі не власника інтернет-магазину, то кого?
У підсумку варто зазначити, що однозначно мета Законопроекту направлена настимулювання власника інтернет-магазинудо надання повної та достовірної інформації щодо особи продавця з метою захиступрав споживачів в мережі Інтернет і це добре. Проте підходити до цього питанняпотрібно професійно і компетентно, інакше рентабельність такої законотворчоїроботи народних обранців може викликати тільки сум.