Лісова галузь 2025: розворот від "схем" на 180 градусів відбувся
Ще кілька років тому лісова галузь України була класичним прикладом дотаційної сфери з тіньовими «схемами», непрозорими правилами та вибірковими привілеями.
Формально – державна, по суті – розділена між вузьким колом «наближених» гравців, ця галузь була розсадником тотальної корупції. Фактично – джерело постійних втрат для бюджету.
Сьогодні, на щастя, маємо зовсім іншу картину.
За підсумками 2025 року лісова галузь демонструє 24,3 млрд грн доходу, без дотацій, із суттєвим зростанням податкових надходжень.
Це не диво і не випадковість. Це результат системних реформ.
Як було: галузь «для своїх»!
До початку реформ лісова галузь жила за неформальними правилами.
Прямі контракти, ручний розподіл ресурсів, «телефонне право», вибірковий доступ до деревини.
Частина деревообробних підприємств десятиліттями працювала в режимі привілеїв, отримуючи сировину поза конкурентними процедурами.
У цій системі не було ні ринку, ні стимулів для розвитку.
Чесний бізнес не міг планувати інвестиції, а держава – розраховувати на реальні доходи. Натомість існували багатомільярдні схеми, втрати та постійні дотації.
Що сьогодні змінилося: правила стали однаковими для всіх.
Ключовий перелом стався тоді, коли було прийнято політичне рішення: змінити систему, а не косметично її підправити. Реформи пішли одразу в кількох напрямках.
По-перше, було запроваджено прозорі ринкові механізми реалізації деревини.
Продаж через відкриті торги ліквідував ручний розподіл і позбавив систему «улюбленців».
По-друге, відбулася глибока цифровізація.
З’явилися нові інструменти – електронні сертифікати походження деревини, цифровий облік, фотофіксація деревини на автомобілі, яка має індивідуальний візерунок, що забезпечує простежуваність кожного кубометра. Це не просто ІТ-продукти – це запобіжники проти повернення тіньових практик.
По-третє, послуги з заготівлі деревини були виведені в прозорий конкурентний ринок, що зменшило корупційні ризики і підвищило ефективність.
У підсумку галузь перестала бути «сірою зоною» і почала працювати як бізнес – з доходами, відповідальністю і результатом.
Опір реформам наразі також виглядає закономірним і показовим
Будь-які реформи, що ламають старі схеми, неминуче викликають спротив. Лісова галузь – не виняток.
Опір йде з різних боків.
Частина правоохоронних органів досі намагається діяти за старою логікою, створюючи тиск і перешкоди там, де система вже працює прозоро.
Інша частина спротиву – це публічне невдоволення окремих підприємств, які втратили свої неформальні привілеї.
Це було добре видно й під час наради під головуванням Прем’єр-міністра.
Найгучніше критикують реформу саме ті, хто раніше мав «особливі умови» доступу до ресурсу. Не галузь у цілому, а конкретні бенефіціари старої системи, на мою думку.
Чому курс реформ не можна змінювати?
Сьогодні головне – не зупинитися і не звернути назад. Реформа дала результат: фінансовий, управлінський, інституційний. Повернення до «ручного режиму» означатиме не компроміс, а реванш схем.
Подальший розвиток можливий лише за умови:
• незмінності курсу реформ;
• поглиблення цифровізації;
• захисту прозорих правил від адміністративного та силового тиску;
• чіткої політичної підтримки.
Повна і послідовна підтримка з боку Офісу Президента та Уряду – критично важлива.
Не персоналії вирішують долю галузі, а системне розуміння, що реформи – це не разова кампанія, а довгостроковий важкий шлях.
Який може бути висновок?
Лісова галузь уже пройшла поворот на 180 градусів. З дотаційної, закритої та корупційно вразливої вона перетворилася на прибуткову і конкурентну.
Це одна з небагатьох реформ, результат якої вимірюється не гаслами, а мільярдами гривень у бюджеті.
Завдання сьогодні – не дати цю реформу згорнути під тиском тих, хто втратив свої привілеї.
Бо справжня поразка – це не критика реформ, а відмова від них.
