Що робити?

На питання «Хтовинен?» ми звикли відповідати із величезною регулярністю, тому в цьому текстіхочу пошукати відповідь на значно більш наріжне питання: «Що ж робити?». Щоробити, аби виправити критичну ситуацію, яка склалася мало не в кожній цариніжиття нашої країни і її громадян.

Історіязавжди чесна. Вона, раз-по-раз, нам нагадує просту істину. Під час революції довлади приходять найбільш крикливі, безпринципні та демагогічні особи. Основнамета, яку вони ставлять перед собою - це сама влада та швидке особистезбагачення. Ніщо інше не цікавить. Всі процеси, що відбуваються, пущені насамоплив. Нерідко бувало так, що країни, в яких не вистачало сил швидко таправильно зреагувати на неадекватне керівництво державою просто зникали з маписвіту. Або на певний час, як Україна 1917 - 1920 років, або назавжди, якРимська імперія.

Щозараз повинні, підкреслюю, повинні зробити ми, як громадяни, для того, абивідвернути найбільш негативний сценарій для України?

Зосередитисьна Україні. Саме Україні, як би дивно це не звучало.

Якщовзяти суто економічний аспект - то ми маємо країну зі страшенним перекосом всторону експорту, при чому, в його найгіршому, сировинному варіанті, абсолютнонесприятливі умови для інвестицій, складну, корумповану систему оподаткування.

Внутрішнійринок практично відсутній.

Алесаме внутрішній ринок, зростання споживання всередині країни, дає можливість вижитидержаві в цих непростих умовах. Державні інвестиції в розвиток інфраструктурикраїни, створення найбільш сприятливих умов для нашого, українського інвестора,зниження податкового тиску на малий та середній бізнес створять додатковіробочі місця. Відкриваються нові вакансії - починається боротьба роботодавцівза робітників, а не навпаки, як це є сьогодні. Не вистачає робочих рук? Значитьвласник буде збільшувати зарплату та покращувати умови праці. Зросла кількістьробочих місць та рівень зарплат? Значить, збільшились відрахування в бюджет таПенсійний фонд, що дасть змогу  піднятизарплати бюджетникам та збільшити розмір пенсій, збільшити фінансування армії.Коли у людей на руках з’являться додаткові кошти, тоді вони зможуть дозволитисобі більше витрачати.

Збільшенняпопиту потягне за собою збільшення виробництва. Коло замикається, циклпочинається на більш високому рівні. Це не утопія. Адже приклад країн, що зараздомінують у світі, переконливо доводить: орієнтація на внутрішній ринок, як нанабагато стабільніший в часи світових криз, а не на ризикований зовнішній, даєзмогу і по сьогоднішній день не боятись постійних загроз та викликів. Порівняйте, для прикладу, ВВП та розмірекспорту США. Зрозуміло, чому Америка може собі дозволити такі витрати назахист власної країни, що у будь-якого, навіть найбільш неадекватногодиктатора, одразу відпадає бажання вступати  з ними в конфлікт.

Осьце і є одним з найголовніших завдань, поряд з багатьма іншими, що стоять заразперед громадянами та країною. Саме це треба робити сьогодні, аби побудуватиперспективне і успішне завтра.

Олександр Мирний, керівник Секретаріату партії ВО«Свобода»