Ставлення до газового контракту 2009 р. в українському суспільстві дещо негативне, у тому числі через освітлення цієї теми у передвиборчих кампаніях.
Захисники контракту висловлюють думку, що наявність арбітражної оговорки у тексті – це досягнення тодішньої української влади, але цілком можливо, що це положення додали до тексту саме росіяни для того, щоби мати додаткові механізми тиску, що у цілому узгоджується з дослідженням, викладеним у колективній монографії Національного Інституту Стратегічних Досліджень «Світова гібридна війна: український фронт».
Їхні супротивники, з іншого боку, говорять, що контракт мав катастрофічні наслідки для української економіки та натякають на відповідальності прем’єр-міністра, що супроводжували підпис та дію контракту.
Але я не буду розглядати положення контракту, натомість мене турбують умови політичного волюнтаризму, в яких контракт було підписано.
По-перше, вважається, що однією з причин підпису контракту з тими умовами, що ми отримали, був конфлікт президента та прем’єр-міністра за виконавчі повноваження, через що виникла проблема з інформуванням держави про саме зміст контракту. У той час проходила конституційна реформа, що включала до себе перерозподіл повноважень.
Найбільш простий, але тимчасовий захід протидії подібним сценаріям – це делегування повноважень у перехідний період. Якщо делегування не може бути з певних причин здійснено, то попередні перемовини щодо умов енергетичних контрактів мають проходити за участю усіх осіб, що можуть представляти України у таких відносинах, і має бути здійснена певна угода, що передбачає неможливість зміни усталених попередніх умов без згоди осіб, що приймали участь у їхньому формуванні.
По-друге, процес підписання контракту проходив в умовах терміновості, через це пріоритет досягнення тактичної мети був вищим за стратегічну. У більш спокійних умовах буде доречним ретельно планувати стратегію енергетичного споживання (що може бути здійснено тільки у теперішній час, оскільки тільки у 2018 р. було запроваджене середньострокове бюджетне планування). Вірогідно, потрібні централізовані перемовини з найбільш великими споживачами енергії для формування певної синергії у економічному розвитку. Певний рівень диверсифікації у джерелах та постачальниках енергії також має допомогти.
По-третє, такий політичний волюнтаризм є наслідком структурних особливостей правової системи України, де підзаконні акти мають нижчу юридичну силу, але більшу політичну та відомчу вагу. У інвестиційних аналізах саме заплутаність законодавства називається одним з головних негативних факторів. Це також впливає і на механізми прийняття рішень.
Тут немає швидкого виходу, потрібні заходи з використання більш прозорої юридичної техніки у текстах законопроектів, робота з органами виконавчої влади з метою допущення виконання їхніх функцій на основі закону без існування відомчого акту, та запровадження загальної дерегуляції та скорочення документообігу. Підвищення рівня прозорості також не буде шкідливим.