Вибори "по–Київськи" чи знову вибори без вибору?

25 травня у Києві та в декількох інших куточках країни відбудуться позачергові вибори  мерів, селищних голів та депутатів місцевих рад. На цьому тижні народні депутати обіцяють прийняти вцілому Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (щодо техніко-юридичного вдосконалення виборчого процесу) в редакції народного депутата Руслана Князевича.

Аналізуючи проект Закону «Про внесення змін...», можна виділити низку як позитивних, так і незрозумілих та досі невирішених питань. Можливо, народні  законотворці не бажають вирішувати ці питання? Щоб знайти на це відповідь, потрібно ненадовго повернутись у 2010 рік.

Згадаємо, як приймався Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» із змінами і доповненнями, внесеними  Законами України  від 30 серпня 2010 року.

Провладна фракція Партії Регіонів внесла в Раду законопроект, «написаний повністю під свій план захоплення влади на місцях», і разом з комуністами прийняла його одноголосно. Опозиція навіть не втручалась, не блокувала трибуну, не трощила стільці об спини регіоналів  та не опиралась такому сценарію, тому що місцеві вибори не дуже цікавили наших опозиціонерів – основні їх сили були  зосереджені на власному законі про вибори народних депутатів 2012. Від «якісної» підготовки цього закону  залежало їхнє майбутнє. Тому, коли у жовтні 2010 року по всій Україні за допомогою своєї головної зброї – Закону про місцеві вибори 2010 – Партія Регіонів розпочала спецоперацію «клонування» осередків партії «Батьківщина» та фальсифікації результатів по всій країні – опозиція тільки розводила руками перед своїми однопартійцями і збирала (незрозуміло, з якою метою) численні факти порушень. Тисячі позовів до різних судових інстанцій були програні не тільки за допомогою тиску Банкової на суди, але й за допомоги  недолугого Закону про місцеві вибори, який так вправно використували представники ПР. Людей, які представляли опозицію на місцях, кинули напризволяще, мовляв – борітеся як зможете. Ну... як змогли – так і поборолися...

От і сьогодні бувша опозиція (а нині провладна коаліція) більш ретельну  увагу приділяє на вдосконалення Закону «Про вибори Президента» та розподіл  портфелів в режимі «бігом, щоб ніхто не вспів оговтатись», ніж на якісне вдосконалення та зміни у законі про місцеві вибори, який потрібен простим українцям для того, щоб чесно та прозоро обирати та бути обраними у владу на місцях.

Отже, повертаючись  до аналізу проекту Закону про місцеві вибори,  хочеться виділити основні позитивні моменти, які можемо очікувати у разі прийняття Закону у редакції пана Князевича:

1. Суттєво розширились повноваження офіційних спостерігачів.

Офіційні спостерігачі зможуть складати не тільки акти про порушення, а і оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність, що стосуються місцевих виборів.

Офіційними спостерігачами зможуть бути і представники від громадських об’єднань без статусу «всеукраїнське»

2.П’ятиденний строк на оскарження.

Строки оскарження з дня прийняття рішення, вчинення дії або допущення бездіяльності суб'єктом оскарження  буде  збільшено з 2 днів до 5 днів

3. Визнання голосування на виборчій дільниці недійсним територіальною виборчою комісією не допускається.

4. Скасування рішення про реєстрацію кандидата.

Територіальна виборча комісія зможе скасувати рішення про реєстрацію кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови не пізніше, ніж за десять днів до дня голосування (у чинній редакції – не пізніше 22 години дня, що передує дню голосування.)

5. Не можна одночасно болотуватись в багатомандатному виборчому окрузі та в одномандатному мажоритарному виборчому окрузі.

6. Всі рішення виборчої комісії приймаються більшістю голосів від складу комісії.

У чинній редакції – більшістю голосів від присутніх на засіданні членів комісії, незалежно від кількості присутніх на засіданні виборчої комісії членів комісії, але не менше трьох членів комісії.

З приємного це майже все. Переходимо до головної, на мій погляд, і суттєвої проблеми, яка істотно впливає на результати виборів.

Проблема 3% прохідного бар’єру та виборчих квот для молодих партій.

Цитата з проекту Закону: «Право на участь у розподілі депутатських мандатів у відповідному багатомандатному виборчому окрузі набувають кандидати в депутати, включені до виборчих списків від місцевих організацій партій, що отримали три і більше відсотків голосів виборців у відношенні до сумарної кількості голосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків місцевих організацій партій, за умови, що кількість цих голосів виборців дорівнює виборчій квоті або є більшою за виборчу квоту».

Під час революції Гідності в Україні, багато молодих партій та їх яскравих лідерів приймали найактивнішу участь у знесенні режиму Януковича та його зграї. Але навряд чи такі партії зможуть подолати 3% прохідний бар’єр на виборчих перегонах.

Значення прохідного бар’єра цілком пов’язане з активністю громадян у день голосування, тобто залежить від виборчої явки і може істотно змінюватись. Досвід засвідчує: певна частина виборців неодмінно голосує за партії, які не долають установлений прохідний бар’єр. Таким чином, ці голоси втрачаються. За даними виборчої статистики, кількість таких «втрачених» голосів становить у середньому 10–15%. Тобто, приблизно кожен шостий голосує за партії, які до розподілу депутатських мандатів не потрапляють.

Висновок може бути тільки один – прохідний бар’єр обов’язково потрібно знизити до 1%, що дасть можливість молодим партіям не тільки взяти участь у виборах, а і отримати своїх представників у владі. Інакше, як кажуть – «на манеже будут все те же».

Ще одна ситуативна проблема повязана з одночасним проведенням позачергових президентських та місцевих виборів.

По тексту проекту Закону пана Князевича, у  ст.11, ч. 6, написано: «виборчий процес виборів депутатів місцевих, сільських, селищних рад та міських голів може проводитись одночасно з виборчим процесом виборів Президента України, виборів народних депутатів України тільки у разі, якщо день голосування на відповідних виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів не співпадає з днем голосування на відповідних виборах Президента України чи народних депутатів України»...!??

Тому, на разі, не зрозуміло, яким чином проводити вибори у Киеві та інших містах України 25 травня одночасно з виборами Президента?.

Плутанина у створенні виборчих комісій.

У Законі про місцеві вибори сказано: «До складу виборчої комісії з місцевих виборів можуть входити громадяни України, які мають право голосу на цих місцевих виборах». (тобто, наприклад, тільки киянин може бути членом комісії на місцевих виборах у Києві).

У Законі про вибори Президента України сказано: «До складу дільничної виборчої комісії з виборів Президента України можуть входити громадяни України, які мають право голосу (наприклад – мешканець Херсону може бути членом комісії на виборах Президента у Києві) і далі по тексту Закону- виборець може входити до складу лише однієї виборчої комісії, що здійснює підготовку та проведення виборів Президента України, а також виборів народних депутатів України, депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів, комісії всеукраїнського або місцевого референдуму, якщо виборчий процес зазначених виборів чи процес референдум проводиться одночасно з виборчим процесом виборів Президента України». Це як!? 

Тоді, виходячи з логіки, потрібно створити виборчі комісії з виборів Президента України та окремо створити виборчі комісії з виборів місцевого голови та депутатів місцевої ради.

Виборець спочатку йде на одну дільницю і голосує за Президента, а потім йде на другу дільницю – і голосує за мера та депутатів. Якщо так, то не зовсім зрозуміло, на чому держава заощадила при проведенні одночасних позачергових виборів і кому з виборців буде зручно бігати по різним дільницям, щоб віддати свій голос?

Отже, підсумовуючи, хочеться вірити, що проблема прохідного бар’єру буде вирішена, незрозумілі речі будуть виправлені чи  розтлумачені, та ми дочекаємось відповідей на запитання  вже на цьому тижні. Далі буде.