Міністерство енергетики та вугільної промисловості провело довгоочікуване обговорення з громадськістю пропозицій до Плану дій уряду на 2016 рік.

Щоправда, повноцінне обговорення, на жаль, не відбулося. Виступ міністра тривав двадцять з лишком хвилин, після цього він, пославшись на зайнятість, залишив зустріч...

Загалом міністр презентував 8 ключових напрямів, куди спрямовуватиме свої зусилля міністерство, а саме: проведення міжнародного фінансового та технічного аудиту; реструктуризація газового сектору, зокрема «Нафтогазу»; реформа ринку природного газу; спорудження центрального сховища відпрацьованого ядерного палива; реформа вугільної промисловості; реформа ринку електричної енергії; реалізація проекту «Дослідження можливості синхронного об’єднання Української та енергосистеми з континентальною європейською енергосистемою ENTSO-E»; і нарешті - забезпечення прозорої діяльності підприємств видобувних галузей.

Також міністр повідомив, що зараз ведуться переговори щодо будівництва 2 нових нафтопереробних заводів, які будуть відповідати європейським нормам і виготовлятимуть світлу нафту. Потрібно взяти до уваги, що наші нафтопереробні заводи не конкурентоспроможні в контексті європейських норм. Вітчизняна нафтопереробна галузь залежить від поставок з РФ ще й тому, що НПЗ орієнтовані на переробку «важкої» російської нафти. Є домовленості з Китаєм про отримання кредитів для будівництва цих заводів (гарантом виступає колишній президент Віктор Ющенко).

Щодо запитань, які громадськість встигла задати головному енергетику країни, то міністр зазначив, що за 4 роки ми наростимо видобуток природного газу. Стосовно ж видобутку нафти, то це питання зараз не варто піднімати…

Потім був виступ представників громадськості. Наталія Бойко (проектний менеджер реформи енергетики Національної ради реформ), яка презентувала 13 пріоритетних для міністерства пунктів, які можливо втілити у життя за 100 днів. Ось деякі  пункти  з них: реформа «Нафтогазу»; енергоаудит та введення в галузь енергоменеджерів з метою енергоефективного використання ресурсів; реструктуризація та реформа енергоринків; запровадження обов’язкової підготовки річної звітності на усіх підприємствах галузі; імплементація директиви №27 щодо енергоефективності, й розробка і ухвалення закону про енергоефективність; розробка стратегічного плану розвитку галузі до 2035 року; запровадження норми стосовно обґрунтування та роз’яснення щодо встановлення нових тарифів тощо.

Потім керівники галузевих департаментів Міненерговугілля відповідали на запитання представників громадськості.

Щодо написання енергетичної стратегії, то виявилося, що цим питанням займаються незалежні експерти за гроші Світового банку. Тобто, вони напишуть, а ми повинні будемо реалізовувати. Єдине, що втішає так це те, що Академія наук України бере участь у цьому  процесі. Судячи з усього, працівники міністерства до розробки стратегії не залученні…

Власне кажучи, на цьому дискусія і завершилася. Міністр з’явився лише для того, щоб висловити своє бачення розвитку галузі, а не послухати сторонніх спостерігачів.  Профспілки галузі висловили своє зауваження, що вже п’ятий (!) міністр не хоче чути про те, що справді відбувається у галузі. Жоден з міністрів не хоче слухати пропозиції та зауваження від працівників, котрі теж бажають змін з обох сторін (як з боку монополістів, так і з боку споживачів). 

Не пролунало жодного слова про альтернативну енергетику. Було сказано про «розвиток вугільної галузі», а саме - для міністра, щоб зменшити тарифи для населення, потрібно здійснити перехід з газу на вугілля для виробництва тепла. А що буде з екологією? А як щодо розвитку відновлювальних джерел енергії? А «атомка»? Мабуть, ці питання – не в пріоритеті…
Міненергоенергетика