Траснформація фізичної особи-підприємця в приватне підприємство

Новий сюрприз для бізнесу було підготовлено Міністерством соціальної політики України в оприлюдненому 6 лютого 2019 для обговорення на сайті регулятора проекті закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав працівників і протидії застосуванню незадекларованої праці».

Законопроектом передбачається доповнити Кодекс законів про працю статтею 21 «Ознаки наявності трудових відносин». Критеріями, що вказують на трудові відносини між двома особами є:

1. Періодичність (два рази і більше) оплати ФОП.

2. Особисте виконання особою роботи за дорученням і під контролем особи, в інтересах якої вона виконується.

3. Винагорода за виконану роботу є єдиним джерелом або становить 75 і більше відсотків доходу ФОП за шість місяців.

4. Робота виконується на визначеному роботодавцем робочому місці та згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку.

5. ФОП виконує роботу, подібну до виконуваної штатними співробітниками.

6. Організація умов праці (надання обладнання, матеріалів, робочого місця) забезпечується особою, в інтересах якої виконується робота.

7. Тривалість робочого часу і часу відпочинку встановлюється особою, в інтересах якої виконується робота.

При наявності одночасно будь-яких трьох із зазначених критеріїв відносини вважатимуться трудовими, а роботодавцеві загрожуватиме штраф у розмірі 30 мінімальних заробітних плат (125 190 грн. у 2019 році).

Але дуже часто особа не бажає бути працівником підприємства, підкорятись трудовому розпорядку, не бути вільним у плануванні власного часу та ресурсів, але при цьому, нажаль, враховуючи вказані вище критерії, виникає ризик, шо вказані відносини будуть визнані державним органом саме трудовими відносинами, незважаючи на те, що реально цих двох осіб поєднували саме цивільно-правові відносини, а не трудові.

Навряд чи юридична особа або фізична-особа підприємець, замовляючи послуги та роботи у фізичної особи-підприємця, має законну можливість перевірити діяльність такого ФОПа та зробити аналіз вказаних критеріїв, але  при цьому бізнес реально не буде застрахований від нарахування штрафів за порушення трудового законодавства за наслідками перевірки держпрацею або фіскальною службою.

Що ж робити? І чи є законний шлях нівелювати ці ризики?

Так, віхид є. Пропоную фізичним особам-підприємцям припинити свою підприємницьку діяльність і скористатись більш привабливою формою ведення господарської діяльності у формі приватного підприємства.

 Що ж це за диво таке, про яке в світі існування господарських товариств підзабувсь вітчизняний бізнес?

 Відповідно до ч.3 ст.128 Господарського кодексу України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або спільно з іншими особами.

А відповідно до ст.65 Господарського кодексу України власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), в якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Таким чином, якщо ти є засновником власного приватного підприємства, то маєш повне право безпосередньо здійснювати управління підприємством і не вступати зі своїм підприємством у трудові відносини. Тобто фактично такий засновник позбавляється обов’язку  сплачувати єдиний соціальний внесок, навіть якщо підприємство має доходи (прибуток).

При цьому засновник може одержувати з прибутку приватного підприємства у вигляді дивідендів, періодичність виплати яких він визначає самостійно. Виплата дивідендів в залежності від форми сплати податку на прибуток приватним підприємством оподатковується за ставкою 5% або 9% відповідно до приписів п.167.5 ст.167 ПК України.

Шансів у органів Держпраці визнати взаємовідносини між юридичними особами трудовими відносинами просто немає, оскільки юридична особа не може бути працівником відповідно до норм Кодексу законів про працю України.

Також із позитивних моментів у здійсненні господарської діяльності фізичною особою  у формі приватного підприємства є те, що засновник приватного підприємства виводить із правової плоскості власне майно. Юридична особа несе відповідальність своїми активами, а не активами засновника. Тобто переривається той дивний статус нерозривного зв’язку фізичної особи та фізичної особи-підприємця, через який виникає доволі багато питань як у самої фізичної особи, так і у фіскальної служби.

Також, звертаю увагу шановного читача цієї статті, що наш законодавець доволі мало присвятив увагу приватному підприємству, а тому при створенні статуту такого підприємства політ фантазії досвідченого юриста та підприємця майже необмежений.

Будьте пильними і користуйтесь чинним законодавством з користю для себе.