Як одружити професійну освіту та бізнес?

Бо сила професійної освіти не у теоретичних лабіринтах. Вона у практичних кейсах, орієнтації на реальний стан справ, роботі на результат. 

Якщо оцінювати сектор освіти загалом, профтех найбільше орієнтований на діалог з роботодавцями. Заклади цікавляться, як функціонує сучасне підприємство, а далі намагаються адаптувати побачене до навчального процесу. Бізнес охоче йде назустріч такій ініціативності. Адже завтра випускники прийдуть до нього на роботу. Колаборація з освітою для роботодавця є нічим іншим як інвестицією, а для профтеху – можливістю зрозуміти запит ринку праці, як готувати учнів.  

Однак цього недостатньо. І все через надмірну бюрократичність освітніх процесів. Законом “Про освіту” закладам надано автономію у прийнятті рішень. Але на практиці цей механізм працює “на трієчку”. Більше того, бізнес майже не має інструментів, якими міг би захистити свої інтереси, якщо вкладає ресурси у заклад. Зараз партнерство в форматі “бізнес-заклад освіти” працює на засадах благодійності, що не завжди влаштовує інвестора (бізнес).  

Що кажуть роботодавці? 

Першими, кого бачать роботодавці, починаючи співпрацю з освітою – це адміністрація профтеху. Часто вона складається з людей, які виросли з позиції викладача до керівника (директора чи його заступника). Вони досконало знають освітні процеси та їхній зміст, розуміють роботу училища зсередини. Але через брак менеджерських навичок, недосконале розуміння бізнес-процесів їм складно працювати з інвестиційними проектами, будувати довгострокове партнерство з бізнесом.  

Не додає управлінцям впевненості традиція демонізувати бізнес. Наче той за замовчуванням має на меті тільки приватні інтереси, які не можуть бути взаємовигідними. Але співпраця цих двох сторін є корисною для обох. Одні можуть якісно готувати учнів, інші – отримують професійного робітника, якого не треба перенавчати.  

Про недосконалість підготовки у закладах можна багато говорити. Та нещодавно Уряд затвердив новий Державний стандарт професійної освіти. Усе, що треба знати роботодавцям про цей документ: відтепер без їхньої позиції не прийметься жоден освітній стандарт для підготовки робітників. Тож для тих, хто нарікає на якість підготовки у профтехах тепер горить “зелене світло”: включайтеся до робочих груп з розроблення стандартів або створюйте їх самостійно (така опція теж є). Також можна надавати пропозиції до вже готових проектів стандартів. 

Вся сіль у комунікаціях. Як конкурс WorldSkills може виправити ситуацію 

Сьогодні пост політика у соцмережі здатен зробити більший резонанс, ніж виступ біля трибуни Верховної Ради. Роль комунікацій надзвичайно велика, і, думаю, це варто сприймати як факт.  

Тож коли говоримо про зміни у ставленні суспільства до професійної освіти, покращенні її іміджу, підвищенні престижу, висновок очевидний – треба посилювати комунікацію про її переваги. А хвалитися тут є чим.  

Вже 6 років поспіль в Україні проводиться конкурс професійної майстерності WorldSkills Ukraine (http://www.worldskillsukraine.org/). Він є своєрідними олімпійськими іграми серед молодих робітників (до 22 років) та учнів закладів професійної освіти. Порівняння зі спортивними змаганнями тут не випадкове, бо іноземні країни подекуди витрачають на організацію конкурсу бюджети, співставні з бюджетами Олімпійських ігор.  

За роки проведення конкурсу українська влада жодного разу не дала ні копійки на проведення WorldSkills Ukraine. За розмовами про підтримку криється відсутність фінансування, а ще перекладання відповідальності на бізнес та місцеву владу, які організовують регіональні відбори. 

Один зі стовпів, на якому тримається конкурс – роботодавці-спонсори, які фінансують змагання за профільними для них професіями, а також займаються більшою частиною організації, популяризацією заходу.  

Наприклад, металургійна компанія “Метінвест” майже від початку WorldSkills Ukraine забезпечує проведення змагань за 7 напрямами (підйом і транспортування вантажів, обслуговування залізничного транспорту, кладка цегли, слюсарні, токарні, електромонтажні та зварювальні роботи). Це підтримка в облаштуванні локації, доставці техніки, оплаті витрат та обідів учасників, закупівлі подарунків призерам. А ще комунікація конкурсу “під ключ” – з фото, відео, онлайн трансляціями, роботою зі ЗМІ. 

Я дуже хочу, щоби кількість роботодавців, готових так вкластися у професійну освіту, збільшилася багатократно.  

А ще хочу, щоб влада та бізнес нарешті об'єдналися і почали надавати WorldSkills Ukraine реальну підтримку, зокрема у комунікаціях. Про важливість робітничих професій, можливості WorldSkills та професійної освіти, мають говорити Президент і Прем'єр-міністр, політики та лідери суспільної думки. Тільки через позитивну риторику лідерів можна вирівняти існуючий дисбаланс між попитом і пропозицією на ринку праці. 

Наразі WorldSkills чи не єдиний конкурс для профосвіти, який має перспективу втриматися у сучасному прогресивному світі. Він є ковтком свіжого повітря для молодих та цілеспрямованих учнів, робітників. Пересвідчитися у цьому можна зазирнувши на YouTube-канал конкурсу. І я певна, якби школярі отримували уявлення про робітничі професії через такі конкурси як WorldSkills Ukraine, ми б не мали ситуації, коли 40% українців вважають професійну освіту не престижною. 

Роботодавцям, які думають про своє “завтра”, потрібно стати партнерами WorldSkills, а владі – нарешті перейти від слів про підтримку до реальних дій. 

Якщо хочемо весілля професійної освіти та бізнесу, WorldSkills Ukraine є кращим місцем для їхніх побачень!)