Судова практика щодо захисту порушеного права при позбавленні громадянства України

Судова практика щодо захисту порушеного права при позбавленні громадянства України, набутого за територіальним походженням

Закон України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року, № 2235-ІІІ (надалі – Закон), унормовує, що Громадянство України - правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Законом визначений перелік підстав набуття громадянства України:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров’я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім’ю або передачі на виховання в сім’ю патронатного вихователя;

7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;

8) у зв’язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України. 

Скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відбувається, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. 

На практиці стикнулась з питанням позбавлення громадянства України територіальними органами Державної міграційної служби України , набутого за територіальним походженням. Аналізуючи судову практику суду касаційної інстанції за 2019-2021 роки, з метою захисту порушеного права Клієнта з даного питання, виокремлюю наступні правові висновки Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду:

1) Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 лютого 2020 р.  у справі № 820/750/17: 

«…Достовірних, належних та допустимих доказів про підробку паспорту брата позивача та обізнаність позивача про таку підробку або посадових осіб ВГІРФО УМВС України в Харківській області, які приймали документи та ухвалювали рішення про набуття ним громадянства, відповідачами до суду не надано.

40.  Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновки суду апеляційної інстанції про відсутність доказів подання позивачем фальшивих документів при оформленні набуття ним громадянства України (у тому числі, обвинувального вироку, яким би була встановлена вина у службовому підробленні та поданні свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів).  

41. Стосовно посилань у висновку службового розслідування на відсутність документу, що підтверджує факт постійного проживання рідного брата на території України, а саме: завіреної належним чином будинкової книги, суд апеляційної інстанції правильно вказав, що у самому висновку на 11 сторінці паспорта брата позивача проставлений штапм місця реєстрації та дати реєстрації з 12.04.1990 року, а також зняття з реєстрації 01.09.1998 р., а приписами п. 29 Порядку № 215 не зазначено, що факт постійного проживання на території України має бути підтверджений саме будинковою книгою.              

42. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про визнання неправомірним та скасування рішення Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківський області від 27.01.2017 року про скасування рішення УМВС України в Харківський області від 06.06.2006 року про набуття громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

При цьому, враховуючи незаконність скасування рішення УМВС України в Харківський області від 06.06.2006 року про набуття громадянства України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, апеляційний суд правильно вказав, що ефективним захистом порушеного права позивача на набуття громадянства України буде зобов'язання ГУ ДМС у Харківській області в особі Основ'янського РВ у м. Харкові ГУДМС України в Харківській області вчинити дії щодо оформлення та видачі позивачу паспорта громадянина України.

44. Щодо позовних вимог про скасування рішення Слобідського РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області про відмову у видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язання Слобідський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області здійснити видачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорту громадянина України для виїзду за кордон, колегія суддів зазначає наступне.

45. Оформлення та видача паспорту громадянина України для виїзду за кордон визначений Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 за   № 152. (далі - Порядок № 152).

«..59. Таким чином, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов'язання Слобідський РВ у м. Харкові Головного управління Державної міграційної служби у Харківській області здійснити видачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

60. Зважаючи на викладене, висновки суду апеляційної інстанції, які лягли в основу оскаржуваного рішення, є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни даного рішення відсутні». 

2). Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 грудня 2019 р.  у справі № 815/3575/15 (аналогічна справа): 

«… 27. Так, згідно з оскарженим рішенням, підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що громадянство України було набуто позивачем шляхом обману, унаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів, а саме свідоцтва про народження батька на території України.

28. При цьому документом, який підтверджує, що позивач набув громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем, з чим погодились суди першої і апеляційної інстанцій, визначено лист прокуратури Центрального району м. Миколаєва в якому зазначено про недостовірність свідоцтва про народження серії « НОМЕР_5 », виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

29. Водночас жодних документів, доданих на підтвердження вказаних обставин, лист прокуратури не містить.

30. Факт прийняття на підставі вказаного свідоцтва про народження серії « НОМЕР_5 », виданого на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" - сторонами не заперечується.

31. При цьому, з аналізу вищенаведених нормативних актів убачається, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

32. Тобто, необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України", є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

33. Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

34. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.

35. Матеріали справи свідчать, що до подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідачем було додано лише лист прокуратури Центрального району м. Миколаєва від 8 квітня 2015 року та копію заяви про видачу паспорта.

36. Доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення та підтвердження вказаних у листі обставин, матеріали справи не містять і про такі відповідач у запереченнях на позов не зазначав.

37. При цьому, обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

38. Таким чином, викладена у листі прокуратури інформація підлягала перевірці і підтвердженню відповідними доказами, повноваженнями щодо отримання, дослідження і надання оцінки яких наділений відповідач.

39. Інформація отримана на запит суду від Відділу державної реєстрації актів цивільного стану, що свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 було видане іншій особі, а не батькові позивача, не може бути прийнята і оцінена судом з огляду на предмет спору в цій справі, яким є правомірність рішення Управління Державної міграційної служби України в Миколаївській області про скасування рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.

40. Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що лист прокуратури є джерелом інформації, проте не дали оцінки чи є цей лист достатнім і допустимим доказом подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів з боку позивача, що дали підстави отримати громадянство України.

41. Суд касаційної інстанції оцінюючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини дійшов висновку, що хоча лист прокуратури і є джерелом інформації проте не є безумовною підставою для скасування органом Державної міграційної служби України рішення про оформлення набуття громадянства України без її підтвердження належними та допустимими доказами, які не були додані відповідачем в порушення встановлених пунктом 88 Порядку №215 вимог.

42. У зв`язку з цим касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення, а тому судові рішення суду першої та апеляційної інстанції підлягають скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним і скасуванням оскарженого рішення, оскільки вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо його прийняття охоплюються визнанням протиправним і скасуванням прийнятого рішення та є належним способом захисту порушених прав позивача.

43. Відповідно до частини 3 статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

44. Частиною 1 статті 351 встановлено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

45. Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України, неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

46. Відтак, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанції, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.» 

3) Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 травня 2021 р.  у справі № 520/10731/2020: 

«…Проте, ні рішення відповідача, ні матеріали справи не містять відповідних посилань чи обгрунтувань щодо існування умов, передбачених статтею 21 Закону України "Про громадянство України", для скасування рішення про набуття позивачем громадянства.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суд касаційної інстанції, оцінюючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дійшов висновку, що хоча лист Міністерства внутрішніх справ Грузії і є джерелом інформації, проте не є безумовною підставою для скасування органом Державної міграційної служби України рішення про оформлення набуття громадянства України без її підтвердження належними і допустимими доказами, які не додані відповідачем в порушення вимог, встановлених пунктом 88 Порядку №215.

Водночас, Верховний Суд враховує висновки у подібних правовідносинах, висловлені у постановах від 19 грудня 2019 року в справі №815/3575/15, від 21 серпня 2020 року в справі №520/2915/19, від 15 грудня 2020 року в справі №640/3004/19.

Посилання судів попередньої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2020 року в справі № 820/2945/18, Верховний Суд відхиляє, оскільки у згаданій справі відмінні обставини справи.

Так, за обставинами справи №820/2945/18 Управлінням ДМС України в Луганській області проведена службова перевірка щодо законності набуття громадянства України позивачем, за наслідками якої встановлені відповідні обставини, які послугували прийняттю рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, тоді як у матеріалах розглядуваної справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки, встановлення і підтвердження факту виконання позивачем зобов`язання припинити іноземне громадянство, а підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 послугував лист Міністерства внутрішніх справ Грузії.

У зв`язку з цим, касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення, а тому судові рішення суду першої і апеляційної інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення». 

4) Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2020 р.  у справі № 520/2915/19: 

«…Єдиною підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України була інформація, зазначена у листі районного суду про те, що справа про встановлення юридичного факту відносно позивача не зареєстрована.

Водночас, доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення та підтвердження вказаних у листі обставин, матеріали справи не містять.

Жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судом як свідоме подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем також не надано.

Колегія суддів ураховує, що обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах та свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Колегія судів також враховує, що подана позивачем заява з доданими до неї документами була перевірена фахівцями відповідача, за результатами розгляду якої у 2006 році останнім було прийнято рішення про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням, а отримавши паспорт громадянина України (серії НОМЕР_1 ) позивач надалі добросовісно протягом 7 років вважав, що ним додержано вимоги закону щодо підстав набуття громадянства України.

Отже, оскільки факт підробки рішення Жовтневого районного суду міста Харкова у справі №20-614-06 компетентними органами не встановлено,  доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів відповідачем не надано, то колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відповідач скасував своє рішення про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_1 за відсутності правових підстав.

При цьому, Верховний Суд враховує висновки у подібних правовідносинах, висловлені у постановах від 14 листопада 2018 року в справі № 820/1293/16, від  24 квітня 2019 року в справі № 2040/5642/18, від 25 червня 2019 року в справі    № 820/7130/16, від 24 жовтня 2019 року в справі № 2040/7797/18, від 19 грудня   2019 року в справі № 815/3575/15». 

5) Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16 вересня 2021 р.  у справі № 360/4754/19: 

«…Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

…В цьому аспекті колегія суддів зауважує, що обов`язок доказування або виправлення помилок і недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах і свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Як під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі, відповідач на обґрунтування правомірності рішення про скасування рішення про набуття громадянства України ОСОБА_1 , посилається на інформацію, здобуту від міграційних органів України та правоохоронних органів Російської Федерації.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду про те, що хоча листи правоохоронних органів іноземної держави є джерелом інформації, однак не можуть слугувати належними та допустимими доказами підтвердження факту умисного та свідомого подання позивачем до міграційного органу фальшивих документів щодо припинення ним громадянства Російської Федерації у розумінні Закону № 2235-III, тим більше, що вказана інформація була отримана відповідачем значно пізніше прийняття спірного рішення від 29 березня 2013 року, тобто поза межами часових рамок спірних правовідносин.

…Суд наголошує, що позбавлення особи громадянства України повинно ґрунтуватися виключно на законодавчо визначених для цього підставах. Тож не доведені (не підтверджені) належними доказами твердження міграційного органу про «ймовірне» порушення ОСОБА_1 вимог закону при отриманні громадянства України, не можуть слугувати підставою для його позбавлення юридичного зв`язку із державою.

…Підсумовуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за відсутності доказів набуття позивачем громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, рішення Управління ДМС в Луганській області про скасування набуття громадянства України ОСОБА_12 не можна вважати правомірним та обґрунтованим.

У зв`язку із цим колегія суддів констатує, що постанова Першого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2020 року ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка. Судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Крім того, під час розгляду справи судом не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи».


ВИСНОВКИ:

1. При поданні документів для оформлення набуття громадянства України до міграційної служби, компетентними органами здійснюється перевірка щодо встановлення будь-яких фактів, які б свідчили про порушення особою, яка подала такі документи, процедури отримання документів чи їх достовірності.

2. Територіальним органом Державної міграційної служби України, який приймає рішення про скасування (позбавлення) громадянства, повинні бути надані належним чином зібрані докази на підтвердження обґрунтованості та правомірності скасування рішення про набуття громадянства України, зокрема, доведення  факту того, що для оформлення набуття громадянства особа подала фальшиві документи (в тому числі наявність обвинувального вироку відносно особи-заявника, яка подала документи, або особи, яка складала надані заявником документи, яким би була встановлена вина у службовому підробленні та поданні свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів працівником міграційної служби). 

3. Обов`язок доказування або виправлення помилок і недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах і свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб`єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.