Як ми стріляємо собі в ногу, або про цькування Охматдиту

Місяць атак на НДСЛ Охматдит

Рівно місяць як на «Охматдит» звалилося... Звалилося все й одразу: російська ракета, загиблі й постраждалі, руйнування корпусів, екстрене переміщення пацієнтів в інші лікарні. А ще звалилися всі ЗМІ світу. За перший тиждень після удару російською ракетою майже 10.000 згадувань до яких я відношу: публікації у ЗМІ та телеграм канали. Всі, хто хоча б рік працював журналістом або у PR, розуміють, якого кольору був телефон у Насті, Лізи та Даші з пресслужби лікарні. І скільки годин вони спали за цей тиждень, комунікуючи з людьми у різних часових поясах.

Потім звалилося те, що лікарі, які мають лікувати, мусили заглиблюватись у ДБНи та будівельні технології, щоб розставити пріоритети з відновлення корпусів.

Ну а потім, звалився негатив якого я й не пам’ятаю. Майже 50 публікацій тільки в ЗМІ за першу добу, без урахування телеграм-каналів і соцмереж. І лише одне звернення з боку журналістів за роз'ясненням. І це при тому, що ми проактивно давали завжди зворотний зв’язок, пресрелізи та пости. 3.000 публікацій за тиждень (з 31.07.24 по 7.08.24) в більшості з них однобоке висвітлення інформації. Лише три дні тому журналісти почали згадувати про такі дрібниці, як «баланс думок».

Є лікарі які не хочуть вже бути лікарями.

Про що це я? – Про те, що через інформаційні атаки й небажання журналістів набрати номер пресслужби й розібратися самостійно, через копіпаст припущень, «власної думки» та відвертих фейків, ми можемо втратити талановитіших людей. Людей, до яких приїжджають лікуватися не тільки з усієї країни, бо вони СУПЕРЛІКАРІ, приїжджають з усього світу!

Про тендери окремо, зачекайте.

Спочатку замисліться ось над чим. З появою соцмереж кожен з нас поспішає поширити сенсаційну новину, поспішає стати ньюзмейкером. Більшість не думає про наслідки, які несе слово. Ми настільки травмоване словом «корупція» суспільство, що навіть не замислюємось критично ані на секунду – чи це правда. Чи це слово дійсно відповідає значенню. Чи можемо ми довіряти цій новині або краще зробити власне дослідження?

Розберімо дві перші публікації міністра охорони здоров’я про «Охматдит».

Під двома публікаціями міністра у Facebook станом на 7.08.24 загалом було написано 361 коментар. З них 40 з боку закритих, сумнівних акаунтів. 116 – з боку відвертих ботів. 205 – з боку реальних користувачів соцмережі. 

Тобто, третина коментарів – від ботів, яких хтось нагнав для формування громадської думки.

Питання для свідомого суспільства: !Хто заплатив гроші ботам, які формують думку, що в «Охматдиті» – корупціонери? Що в лікарні крадуть гроші, співробітників треба посадити за ґрати, генерального директора звільнити? Навіщо комусь формувати ці думки в суспільстві? Навіщо комусь погіршувати відносини між керівництвом «Охматдиту» та міністром?

Тепер про будівлю яку треба відбудувати.

Чому жоден журналіст не дослідив кошторис та саму будівлю? Чому не звернулися до експертів з будівництва за коментарем, не приїхали до лікарні, коли всі писали СЕНСАЦІЮ, що «Охматдит» нібито планує витратити 14 мільйонів на консультанта й технагляд за ремонтом? Бо якби звернулися, то дізналися, що залучення інженера-консультанта як третьої неупередженої сторони при реалізації проєктів будівництва є усталеною міжнародною практикою запобігання ризикам неефективного використання коштів. І в останні декілька років успішно впроваджується в Україні. Це є однією із головних вимог всіх інвесторів і донорів. Інженер-консультант – це компанія, яка керує проєктом зі сторони замовника, і має право ухвалювати відповідні рішення щодо організації процесу будівництва. Бо лікарі мають лікувати.

А ціна послуг із технічного нагляду та інженерного консультування встановлюється у розмірі відсоткового відношення до підсумку глав 1-9 зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва – до 1,5 % і до 3% відповідно. Ще й без урахування вартості технологічного обладнання (у тому числі медичного), а також меблів та інвентаря.

Так, остаточна вартість будівництва буде визначено тільки після проведення експертизи проектної документації на відбудову зруйнованого корпусу і ціни на супутні послуги теж будуть переглянуті. Але, ж вони мали дефектний акт на суму з якої можна було прорахувати вартість послуг. 

Але повернемось. За першу добу інформаційної атаки «Охматдит» отримав лише одне звернення від ЗМІ. Через 5 днів після пресконференції, на якій було пояснено, що це був конкурс благодійного фонду, договір не було підписано, й жодної копійки не було витрачено, знаходяться ті, хто продовжує публікувати новини про те, що в «Охматдиті» корупціонери вирішили викрасти гроші на відбудові. Серйозно! Як я не намагалася, я не можу уявити, що в голові у редактора, який таке робить. І навіть на десятий день знаходяться супер медійні блогери, що продовжують робити сюжет не звернувшись до лікарні й до її релізів.

І останнє.

Днями в Міністерстві пройшла спільна зустріч МОЗу та будівельних компаній, які мають досвід реалізації інфраструктурних проєктів у сфері охорони здоров'я та відповідають критеріям доброчесності. На ній обговорювали умови та критерії проведення конкурсу. І жодна присутня будівельна компанія не суперечила, що у такому форматі конкурс відповідатиме законодавству. Але пройде місяць, два, і ЗМІ знову напишуть сенсації. Тепер вже про конкурс на «Прозорро». Конкуренти тендеру продовжуватимуть замовляти публікації один проти одного. А журналісти продовжуватимуть поширювати інформацію без позиції другої сторони, руйнуючи репутацію… нашої країни. Руйнуючи довіру суспільства до влади, будівельників, які вже не хочуть йти на тендери, та лікарів, бо в кожній публікації буде: нагадаємо, це той самий «Охматдит», де намагалися вкрасти гроші людей через хибний тендер.

Люди будуть цьому вірити. У їх свідомості реальність буде заміщуватися фейком. А потім ми разом будемо шукати будівельників, які поїхали до Європи. Лікарів для своїх дітей, які теж покинули країни. Я буду продовжувати писати журналістам листи, бо на суди з ними державна лікарня не має вільних коштів. Та й без сенсу, бо 99% редакцій видаляє такі листи, якщо взагалі перевіряють пошту, вказану на сайті.

Мені все частіше здається, що ми стріляємо собі в ногу. Своєю відсутністю часу на перевірку інформації, що поширюємо, відсутністю критичного мислення, небажанням трішки напружитись й подзвонити до пресслужби або підготувати запит, стереотипністю мислення.

А хотілось би, щоб ми були суспільством, де така поведінка – виключення, а не норма.