Зміна правил. Думки про відкриття шостої сесії ВР VIII скликання
Вже завтра стартує шоста сесія Верховної Ради восьмого скликання. Чи буде робота парламенту ефективною та конструктивною, залежить від народних обранців та їх бажання працювати.
Те, що відбувалось в останній пленарний тиждень п’ятої сесії Ради інакше як ганьбою назвати не можна. Тоді через банальну відсутність депутатів у сесійній залі, спікеру довелося закривати засідання достроково. Навіть лідери коаліційних фракцій виявилися неспроможні мобілізувати своїх депутатів. І це тоді, коли десятки законопроектів потребували невідкладного розгляду. Здавалося, що після довготривалих новорічно-різдвяних свят нардепи відірвались від реальності… Головний законодавчий орган працював так, що можна було подумати, що у нас ані війни в країни немає, ані економічних проблем. У певний момент цей парламент припинив рухатися вперед. І те, що через різке загострення ситуації на Донбасі, зокрема, в Авдіївці, парламентарі не спромоглися зібратися на позачергову сесію Верховної Ради, також багато про що говорить. Звісно, ми не полишаємо надій, що у новому політичному сезоні ситуація у будівлі під куполом кардинально зміниться. Інакше іншого шляху, окрім дострокових парламентських виборів, немає. Нині більшість українців висловлюють незадоволення діями влади і, зокрема, законодавчої. І з кожним днем стає все важче не помічати, як ці антивладні настрої зростають.
Безумовно, новий політичний сезон залежить і від міцності коаліції, від її спроможності на відповідальних голосуваннях давати необхідну кількість голосів. Сьогодні ж виглядає все це так, наче для результативного голосування більшість не здатна мобілізувати своїх депутатів. Будемо відвертими, ця коаліція не має запасу міцності. Назбирати необхідні 226 голосів їй складно. Згадаймо, і бюджет, і інші важливі закони коаліція ухвалювала, залучаючи інші фракції, депутатські групи та позафракційних обранців. А це щоразу торги…
Певні дзвіночки, про «ефективність» роботи коаліції вже є. Наприклад, вихід 23 січня Юрія Бублика з фракції БПП. Своє рішення Бублик пояснив тим, що «влада не ставить за мету ліквідувати корупційні схеми, а бажає їх очолювати». Він також анонсував вихід ще десяти депутатів!.. А це вже досить загрозлива цифра.
Не варто забувати про ще один важливий фактор, – у квітні уряду Володимира Гройсмана виповнюється рік. Кабмін звітуватиме про свої досягнення та успіхи. Але чи буде йому про що звітувати? Чи не захитається під Гройсманом прем’єрське крісло? І нарешті – чи втримається коаліція?
Хочеться сподіватись, що парламентарі зроблять висновки, і у роботі шостої сесії VIII скликання нарешті продемонструють здатність ухвалювати необхідні для України реформаторські закони. На старті нового політичного сезону маю деякі рекомендації для тих народних обранців, які готові чути і адекватно сприймати критичні зауваження.
18-го січня 23 депутати підписали відкритий лист до Президента Петра Порошенка з вимогою визначити, як невідкладні проекти законів, ухвалення яких були обіцяни Порошенком і парламентською коаліцією під час виборчої кампанії. Парламенту, відповідно до Конституції, треба повернути статус головного інституту в системі влади парламентсько-президентської республіки. Парламентарі мають виявити політичну волю і внести до порядку денного необхідні законопроекти.
1. Скасування депутатської недоторканості
Потрібно обмежити депутатську недоторканність, а ще краще – скасувати. Для цього слід ухвалити зміни до Конституції. Хочу нагадати, ще в червні 2015 року Конституційний суд виніс рішення про те, що зняття депутатської недоторканості не суперечать Конституції Україні. Здавалося би, перепон для скасування недоторканності не лишилося. Єдине – фінальне голосування у ВР. Проте його не відбулося досі, адже окозамилювання та постійна зміна політичних акцентів триває…
В Україні питання про звуження депутатського імунітету порушується вже років п’ятнадцять. Від виборів до виборів, які вже стали в Україні такими собі аукціонами порожніх обіцянок, ця тема постійно на слуху. Піар на обіцянках скасувати подібні преференції допоміг багатьом політикам потрапити до парламенту. Та насправді ж, депутатам усіх скликань подобається бути у такій собі привілейованій касті.
Ще у 2015-му Порошенко наголошував: «Настрої в суспільстві засвідчили, що такий імунітет народних обранців виявився невиправданим, оскільки він по суті перетворився в гарантію безкарності. Ураховуючи суспільні настрої, виникла нагальна необхідність скасування депутатської недоторканності».
Переконаний, що скасування імунітету вплине і на якісний склад майбутнього парламенту.
2. Формування нового складу ЦВК
У 12 з 15 членів ЦВК семирічний термін повноважень закінчився ще 1 червня 2014 року. Проте вони все ще виконують обов’язки на підставі змін до Закону України «Про Центральну виборчу комісію», що було внесено у березні 2014 року з метою забезпечення неперервності виборчого процесу під час президентської виборчої кампанії. Та наразі всі виборчі процеси уже завершилися, і ніякої неперервності забезпечувати не потрібно. Приміром, 2 лютого, завершився термін повноважень ще одного члена ЦВК - Олександра Осадчука. Відтак, уже в 13-ти з 15 членів виборчої комісії сплив термін повноважень. Керівники парламентських фракцій і президент мають нарешті розблокувати процес призначення нових членів ЦВК!
Поки ж бездіяльність підштовхує суспільство до сумнівів як до цього колегіального органу, так і до виборчого процесу загалом. А отже виникають питання щодо легітимності та незалежності ЦВК як органу адміністрування виборів і зростають ризики політичного тиску на тих її членів, які претендують на повторне призначення до складу Комісії. Як зазначає голова Комітету виборців Олексій Кошель, сьогодні ЦВК працює у режимі лояльності, а не у режимі виконання закону.
Переконаний, що подальші зволікання з ротацією у складі ЦВК лише засвідчуватимуть пріоритет кулуарних інтересів над загальносуспільними.
3. Пропорційна система виборів до парламенту з відкритими списками
У своїй передвиборчій програмі «Жити по-новому» кандидат на посаду президента Петро Порошенко стверджував: докладе максимум зусиль, аби парламентські вибори відбувалися суто на пропорційній основі та за відкритими списками. Минуло вже два з половиною роки. За цей час коаліція не виявила політичної волі і не поставила відповідний законопроект на розгляд ВР.
4. Ухвалення нового закону про всеукраїнський референдум
Згадуючи про всеукраїнський референдум (минулого тижня Порошенко зокрема зазначив, що він готовий провести референдум стосовно вступу України в НАТО), насамперед, необхідно, відповідно до нашої Конституції, встановити європейську процедуру проведення референдумів в Україні.
Вже п’ятий рік в Україні діє закон «Про всеукраїнський референдум», який було ухвалено з грубими порушеннями парламентських процедур. Цей документ запроваджує підконтрольність волевиявлення громадян органам влади. Він за своєю суттю щодо інструментів участі громадян в управлінні державними справами суперечить як рекомендаціям Венеціанської Комісії, так і ПАРЄ.
Аби гарантувати вільне волевиявлення й унеможливити маніпулювання з боку влади, проведення референдуму необхідно ввести в правове поле. Нині ж чинний закон, ухвалений ще 6 листопада 2012 року, в останній день роботи парламенту V скликання, дозволяє вишукано і цілком законно використати ідеологію прямої демократії в інтересах замовника референдуму. А це є неприпустимим.
5. Ухвалення закону про тимчасові слідчі комісії
Йдеться про законопроект №1098 «Про Тимчасові слідчі та спеціальні комісії Верховної Ради», ухвалення якого також було обіцянкою при створенні коаліції парламенту.
Думаю, вже завтра депутати повинні наполягати на невідкладному ухваленні усіх цих законів. Кожен відповідальний парламентар має розуміти, що сьогодні від його голосу залежить подальший розвиток країни. Цілком підтримую пропозицію Віктора Чумака, який закликав усі парламентські та непарламентські політичні партії, громадсько-політичні рухи, свідомих громадян починаючи з 7 лютого кожного пленарного вівторка збирати акцію-мітинг під стінами ВР з метою постійного нагадування владі про її обіцянки. Вона має відчувати тиск громадськості, тиск вулиці. 2000-3000 людей під стінами Верховної Ради 7-го лютого. В іншій парламентський тиждень вже 20-30 тисяч. Влада має почути людей.