Довгоочікувана децентралізація
Сьогодні продецентралізацію багато говорять, але розмови – то одне, а реальне реформування– зовсім інше. Зараз процес утворення об’єднаних територіальних громад знаходитьсяпід загрозою. Реформа може бути «підвішена» щонайменше на два роки, а то й націлих п’ять, якщо у Президента, Уряду й депутатів не буде політичної волі. Відчувається,що для діючої влади головне – збереження себе у владі. І місцеві вибори, якімають відбутися 25-го жовтня, вони розглядають лише як можливість заходу намісцях більшої кількості «своїх». Так, за халатністю і відсутністю політичноїволі, депутати забувають про іншу загрозу – процедурну. Саме по термінах розпочата реформа місцевого самоврядуванняне вписується у строки.
Насамперед хочу зазначити,що я виступаю за реформу місцевого самоврядування і децентралізацію. Звичайно,реформа не сама досконала, як нам усім би хотілося. Але це процес. Він ніколине буває ідеальним з першої спроби. Тому переконаний – процес має йти, а усінедоліки виправлятися по ходу. А процес децентралізації є неминучим. Адже однимз принципів Європейського Союзу, на порозі якого ми стоїмо, – є надання більшихповноважень органам місцевого самоврядування, і це, в першу чергу, розширенняфінансової автономії громад.
Серед основнихпереваг й нових можливостей окремо хочу виділити фінансову перспективу. Тут, впершу чергу, мова йде про переведення бюджетів об’єднаних громад на пряміміжбюджетні відносини з держбюджетом. Крім того, територіальні громади післязатвердження планів перспективного розвитку території, отримують доступ дофінансування коштом Фонду регіонального розвитку та Фонду з енергоефективності,який має запрацювати з 2016 року. Також додатковим ресурсом для підвищенняефективності роботи громад стане право розпоряджатись землею. Відповідно,громади отримують повноваження аналогічні тим, що мають міста обласногозначення. Сподіваюсь, що нові повноваження підвищать і відповідальністьгромадян, адже громади самі контролюватимуть свої кошти.
Станом на 14серпня в Україні вже сформовано 78територіальних громад. Зокрема, на Хмельниччині утворено 23 об’єднані громади,Дніпропетровщині – 10, Полтавщині – 10, Буковині– 10, Житомирщині – 8, Одещині – 7, Волині – 5, Київщині – 2, Кіровоградщині –2, Франківщині – 1. Проте 28 серпня ЦВК оголосила про початок виборчого процесулише у 74-х об'єднаних громадах. ВодночасЦВК не знайшла правових підстав для оголошення початку виборчого процесу вчотирьох об'єднаних громадах – у Гостомельській селищній та Бучанській міськійгромадах Київської області, а також Нетешинській і Славутській міських громадахХмельницької областей.
Загалом поУкраїні нових потужних громад може бути понад 200.
25 жовтня в цихновостворених громадах вперше відбудуться вибори і вже цієї осені громадисформують органи місцевого самоврядування. Переконаний, для своїх мешканцівгромади продемонструють нову якість життя. І люди це дуже швидко відчують:переважну більшість усіх своїх проблем вони зможуть вирішувати безпосередньо натериторії громади – чиновник стане ближче. Прямі міжбюджетні відносини здержавним бюджетом дадуть цим громадам можливість ефективніше користуватисяфінансовими ресурсами.
Саме 14 серпнябуло ключовою датою у об’єднанні для громад. Тому що, відповідно до ст. 15нового закону«Про місцеві вибори», перші місцеві вибори призначаються не пізніше ніж за70 днів до дня виборів. А закон «Про добровільне об’єднаннятериторіальних громад» передбачає, що обласна рада одночасно з прийняттямрішення про утворення об’єднаної громади призначає перші вибори місцевих депутатіві сільського, селищного чи міського голови. Відповідно, хто встиг до 14 серпня –той встиг заскочити у виборчий поїзд. Усі решта – ні.
Говорити пропричини такого затягування марна справа. Тут в усіх «рильце в пушку». І внайвищих можновладців, які забули про децентралізацію на догоду власним політичнимінтересам; і в облрадах і їх депутатах, які не зуміли перервати свої відпусткиі зібратися на сесії й прийняти рішення про утворення нових громад; і вмісцевих адміністраціях, які відчувають, що втрачають колосальний фінансовий ресурс;і в громадах, які бояться процесу об’єднання, бо, направду, мають обмальінформації про це. Головне питання – «що далі»?
Що робити тимгромадам, які сьогодні провели титанічну працю, зуміли між собою об’єднатися,отримали висновки ОДА на відповідність законодавству, але не пройшли сесіїоблрад до 14 серпня? Однозначної відповіді на це запитання немає. Наприклад, уЛьвівській області сьогодні 16 таких громад. Якщо б навіть депутати облрадинарешті зібралися і проголосували питання про утворення цих громад, вониавтоматично мають в них призначити вибори. По закону – не менше ніж за 70 днів,тобто – на початку листопада.
Але, оскількинемає рішення облрад, то одночасно і ЦВК немає підстав у населених пунктах, якіможуть об’єднатися у майбутні громади не розпочинати виборчий процес. От івиходить патова ситуація. 25 жовтня у всіх цих населених пунктах відбудутьсявибори, на яких оберуться нові мери, сільські голови і депутати. А через дватижні – нові вибори, вже в об’єднаній громаді? Але ці нові вибори будутьнелегітимними, адже вони суперечитимуть законодавству. До того ж мерів,сільських голів і депутатів, яких оберуть 25 жовтня ніхто не матиме праварозпустити, бо на це не буде юридичних підстав. Значить у цих громадах процесдецентралізації загальмується щонайменше на два роки.
Нещодавно група народнихдепутатів та експертів, у тому числі з Асоціації міст України, запропонувалиУряду і Верховній Раді вихід із цієї ситуації. Вони підготували зміни дочинного виборчого законодавства та закону «Про добровільне об’єднаннятериторіальних громад», якими пропонують викинути таку ланку як облради іпередати повноваження щодо утворення об’єднаних територіальних громад Кабміну.Також змінами пропонується, що після прийняття рішення про утворення об’єднаноїгромади, Уряд звертається до ЦВК, щоб остання призначила у них перші місцевівибори.
Що стосуєтьсягромад, які пройшли всі юридичні процедури, отримали позитивний висновок ОДА іяким «перекрили дорогу» обласні ради, то перелік таких громад мав бути внесенийдо перехідних положень закону про вибори із приміткою, що вибори у населенихпунктах, що мають увійти до складу таких громадах 25 жовтня не проводяться, а призначаютьсяЦВК, після прийняття Кабміном рішення про їх утворення. Перелік цих громад мавотримати Мінрегіон від облдержадміністрацій (навіть було розісланого відповідноголиста).
Вважаю, що цемогло б бути виходом із патової ситуації. Ці законопроекти мали би бутипроголосовані саме на позачерговому засіданні Верховної Ради 31 серпня. ПотімКабмін прийняв би відповідне рішення і процес децентралізації не гальмувався б.Але, за наявною у мене інформацією станом на сьогодні у Парламенті – відсутняполітична воля приймати ці рішення. Вдумайтесь – нехай вся країна зачекає, бо сьогоднішніпарламентарі, насамперед, думають про збереження себе у владі.
Окрім цього існуєще більша загроза адміністративній реформі. Сьогодні парламент очевидно будерозглядати лише зміни до Конституції в частині децентралізації. ПрезидентПорошенко нещодавно заявив, що без проведення децентралізації неможливопроводити реформи у країні. Дуже правильне твердження, але що насправді?Зміни до Конституції мають бути проголосовані в дві сесії парламенту. І ні длякого не секрет, що сьогодні поспіхом скликається сесія ВР лише для одного –проголосувати ці зміни у першому читанні,а з вересня вже на новій сесії ВР назбирати необхідні 300 голосів для другогочитання.
Дуже цікавий інебезпечний нюанс – сьогодні всі говорять про те, що повноваження депутатів,мерів і сільських голів, обраних на цьогорічних місцевих виборах складають два роки.Але де норма, яка це регулює? Її в чинних законах нема ніде. В жодномунормативному акті. Ця норма є лише у перехідних положеннях нової Конституції. А Конституція, як ми знаємо, ще непроголосована.
Ось тут і виникаєдругий – найнебезпечніший для реформи нюанс. Він полягає в тому, що зміни доКонституції мусять бути проголосовані і введені в дію до 25 жовтня. Якщо цьогоне відбудеться, то усі депутати, мери, сільські голови, обрані 25 жовтнявважатимуться обраними на 5 років, оскільки вони обрані за чинним на моментвиборів законодавством. Тоді відбудеться неминуче – процес децентралізаціїпідвисне в повітрі на цілих п’ять років.
Все будевирішуватися на 3-ій сесії ВРУ 8-го скликання. Щодо голосування парламенту31-го серпня двох думок немає. Президент провів таку артпідготовку, що сумнівіву 226-ти голосах за 1-е читання немає ні в кого. 31-го серпня Порошенкопротисне через ВРУ ці зміни, оскільки голоси на це у нього є. Але, зміни доКонституції вступлять в дію після голосування 300-ми голосами на 3-ій сесііпарламенту восени. Серйозна дискусія навколо 300 голосів буде якраз у 2-омучитанні. Ось тут і починається найцікавіше. Осінь довга. Скажемо так: до 25-гожовтня і опісля.
Ще варто звернутиувагу на громадську дискусію навколо цих конституційних змін. Багатопредставників громадськості, депутати і експерти категорично проти закріпленняособливого статусу Донецької і Луганської областей в перехідних положенняхКонституції. Я також належу до їх табору. І це може бути серйозним каменемспотикання в стінах парламенту. Окрім цього варто не забувати, що будь-якізміни до тексту змін до Конституції після першого читання потребують новоговисновку Конституційного суду, а на це потрібен час. Цей процес знову можерозтягнутися на місяці…
Одним словом – вкотрий раз гарна мета нівелюється невмінням і небажанням влади довестирозпочату справу до логічного завершення. Знову особисті інтереси стають вищеінтересів загальноукраїнських. Протягом усіх років незалежності в українському політикумінічого не змінюється – ті, хто здобуває високі посади думають лише прозбереження цих посад, про реформування – усі лише говорять. І так вже 24 роки…
