Опалення житла стає такою ж болючою проблемою національноїбезпеки України, як і стан доріг. Поки мешканці міст мерзнуть у квартирах, венергетиці наростає криза неплатежів. Виною всьому не холод і Росія, а корупціяй безвідповідальність влади.
Холодний цьогорічний вересень нагадав, наскількивразливою є система опалення житла. Чиновники заледве почали «опалювальнийсезон» на кілька тижнів раніше. На жаль, офіційний початок «сезону» не гарантуєякості й стабільності постачання. Люди в соціальних мережах повідомляють, що«рапорти» про 100% підключення будинків і шкіл «гріють» не всіх. Минулий сезонна моїй рідній Львівщині відзначився, зокрема, вибухами котелень, в т.ч. вшколі села Монастирець Жидачівського району.
А головні теплові проблеми України ще попереду. Черезпередчасне похолодання підприємства теплоенергетики швидко вичерпують своїрічні ліміти газу, тож незабаром купуватимуть паливо за ціною для промисловості(3,5 тисячі гривень за 1 тисячу кубометрів). Утім, слово «купуватимуть»некоректне. Адже їхні борги за газ, станом іще на 1 жовтня, вже складали 14-17,5 млрд. грн. Припиняти опалення посеред зими, як у Північній Кореї, ніхтопоки не збирається. Тож теплопостачання може стати чинником дефолту НАК«Нафтогаз», і взагалі України. В такому разі скрутно стане й тим українцям, якісамостійно опалюють свої оселі.
Однак не варто звинувачувати в опалювально-борговихпроблемах ані погоду, ані ціни наросійський газ, домовлені Юлією Тимошенко. Фахівці добре знають, щотеплопостачання є «чорною дірою» як для енергетики, так і для бюджетної системиУкраїни. Лише за офіційними, зваженими й перевіреними, даними, 55%вироблюваного тепла не доходить кінцевим споживачам через зношеність тепломережі неефективність обладнання. При цьому тарифи на опалення базуються саме навтратах, а не на собівартості палива й матеріалів. Не дивно, що деякі житловікооперативи Львова цієї осені відмовилися від передчасного опалення. Переважнабільшість багатоквартирних будинків досі не мають приладів обліку тепла.
Теплоенергетика й житлово-комунальний секторзбудовані радянською одержавленою економікою, тож нежиттєздатні в ринковихумовах. Хронічні неплатежі у цій системі вигідні для різноманітних тіньовихоборудок чиновників. Остання афера: компенсувати теплоенергетикам різницю втарифах для населення не грошима, а сумнівними казначейськими векселями.Покривати тарифи з нереальною собівартістю фіктивними «грошима» – це вершинабіло-блакитного «покращення».
Від «опалювального» банкрутства Україну врятує лишедокорінна модернізація теплопостачання та житла на засадах енергозбереження,конкуренції та захисту прав споживачів. На словах цим бурхливо опікувалися всіостанні уряди, освоюючи бюджетні кошти. На практиці ж робиться таке: 98%встановлених державою лічильників тепла розкрадені; НАК «Нафтогаз» купує натендерах шалено дорогі непотрібні послуги. Практично буксує найважливішийнапрям енергоощадної модернізації – переведення багатоповерхівок наавтономні будинкові котельні замістьзастарілих районних та міських. Термомодернізація житлового фонду фактичнозвалена на плечі самих мешканців міст, їх ОСББ та громадських організацій.
В таких умовах влада не наважується ані підвищуватитарифи на газ та опалення для населення, ані реформувати закредитованіжитлово-комунальні й теплоенергетичні підприємства. За нинішньої структуриуправління галуззю, ці необхідні й прозорі кроки загрожують борговоюкатастрофою та соціальним вибухом. Втім, красти з бюджету й видумувати новіподатки уряд не забуває. Таким чином, режим Віктора Януковича щодня «морозить»Україну. Когось буквально – в недоопалюваних домівках. І кожного економічно –«вішаючи» на прийдешні покоління борги за розтринькане тепло й перевитраченийгаз.