6 років Агентства з питань запобігання корупції: куди рухатися інституції?
18 березня 2015 року Кабмін утворив центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом — Національне агентство з питань запобігання корупції. Головне очікування: НАЗК формуватиме та реалізовуватиме державну антикорупційну політику. Лише через рік, 30 березня 2016 року, Агентство було зареєстроване як юридична особа. А офіційний запуск його роботи відбувся 15 серпня 2016 року, фактично зі стартом е-декларування в Україні.
У січні 2020 року Агентство отримало першого одноосібного очільника — Олександра Новікова. А у жовтні Конституційний Суд одним рішенням зміг знівелювати та паралізувати роботу всього органу.
Який з цих днів вважати справжнім днем народження Агентства — питання риторичне. Утім є питання, про які варто замислитися у кожну з таких дат — куди рухатися НАЗК, аби воно могло максимально ефективно реалізувати свою місію.
Роки успішної й не дуже роботи НАЗК показали, що інституційна спроможність органу, його незалежність та ефективність є надважливими для усієї системи запобігання та протидії корупції.
Бо до мандату Агентства належить дуже багато питань: від перевірки е-декларацій та звітності політичних партій до захисту викривачів і координації виконання Антикорупційної стратегії, від виявлення корупційних ризиків і погодження антикорупційних програм до перевірок дотримання законодавства про конфлікт інтересів та адміністрування реєстрів.
Минулого року Transparency International Ukraine провела масштабне Дослідження спроможності, управління і взаємодії органів антикорупційної інфраструктури України. Його мета — оцінити сильні та слабкі сторони антикорупційних інституцій, виявити зону росту і надати дорожню карту для змін.
Згідно з результатами напрацювань експертів, НАЗК отримало 3,3 бали з 5 можливих. ТІ Україна запропонувала рекомендації для удосконалення діяльності та посилення інституційної спроможності органу.
Попереднє керівництво Агентства, та і загалом орган, на жаль, проявило свою залежність, упередженість і низьку ефективність. Саме тому НАЗК 2.0 мусить з подвійним ентузіазмом працювати над належною перевіркою е-декларацій, запровадженням автоматизованого розподілу всіх перевірок, оцінюванням корупційних ризиків в самому органі тощо.
Окремий блок дослідження стосується сфери доброчесності. Зокрема Агентство мусить ухвалити новий всеосяжний Кодекс етичної поведінки працівників НАЗК, залучити до його розробки зовнішніх фасилітаторів і застосовувати санкції за його порушення.
Також ТІ Україна наполягає, що Агентство має уникати призначення на посади людей, навіть у статусі в.о., у доброчесності яких є обґрунтовані сумніви.
Також серед рекомендацій дослідження — наприклад, запровадження систем управління справами та оцінки ефективності працівників і самого НАЗК, оприлюднення проєктів та ухвалених Агентством документів, проведення публічних консультацій перед їхнім затвердженням.
Усі ці рекомендації мають підсилити НАЗК, дати йому стійку основу, зробити його більш незалежним і міцним в умовах тотального тиску і наднавантаження.
За останній рік ТІ Україна гаряче підтримувала певну діяльність Агентства, як-то розробку Антикорупційної стратегії чи допомогу посадовцям у заповненні декларацій. Керівництво НАЗК висловило велике бажання структурно змінити як підходи до запобігання корупції, так і принципи своєї роботи в цьому напрямку.
На початку 2022 року заплановано проведення зовнішньої незалежної оцінки ефективності діяльності Національного агентства, передбаченої Законом “Про запобігання корупції”. По-простому, аудит. Але для успішного його проходження доведеться ще ой як попрацювати.
