Чим небезпечний закон про відповідальність за порушення декларування
Сьогодні парламент ухвалив закон, який, на думку нардепів, повертає кримінальну відповідальність за брехню в е-деклараціях. Поясню, чому такий “компроміс” — це не про відповідальність, а навпаки — про ухилення від неї.
Після того самого рішення Конституційного Суду депутатам терміново потрібно було вирішити низку завдань з порятунку антикорупційної системи. І одним із найважливіших стало саме повернення відповідальності за брехню в деклараціях.
Чому це настільки важливо?
Електронна декларація — це перший документ, проаналізувавши який здатен показати, наскільки чесно живе чиновник. Заповнюючи декларацію, чиновник знає, що її можуть побачити експерти НАЗК, детективи НАБУ, виборці — хто завгодно. А розуміння того, що за приховування статків ще й покарають, реально може реально знизити ризики корупції.
До 27 жовтня державний службовець знав, що за такі речі йому буде непереливки. Але відсьогодні все інакше. Те, що депутати назвали “відповідальністю” у прийнятому законі, більше схоже не на покарання, а не легеньке “ай-ай-ай” з усмішкою на вустах. Це не для запобігання, а для галочки, бо ніхто не боятиметься — надто легко за ту брехню можна відбутися.
Ще на початку тижня, коли розглядалися два законопроєкти про повернення відповідальності за брехню в деклараціях, ми підготували рекомендації, як варто покращити ці документи, аби чиновники знали ціну цій брехні. Ми сподівалися, що народні депутати дослухаються до голосу розуму і приймуть зважене рішення, яке посилить згадані вище ефекти від е-декларування.
Однак вже вчора, коли сплив “компромісний” законопроєкт, стало ясно, що депутати мають план — уникнути реальної відповідальності. Новий закон ухвалили менш ніж за добу після оприлюднення на сайті Верховної Ради.
Що ж не так з прийнятим законом?
Верхній поріг недостовірного декларування підвищується.
Це значить, що тепер депутатів, суддів та інших чиновників “каратимуть” тільки за надвисокі приховування. За брехню в деклараціях на суму 1 135 000 – 9 080 000 грн (500 – 4 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб) чекає штраф від 42,5 до 51 тис. грн, громадські роботи до від 150 до 240 год., позбавлення права обіймати певні посади до 3 років.
За брехню в деклараціях не саджатимуть.
До недостовірного декларування у понад 9 080 000 грн додається підвищення штрафу від 51 до 85 тис. грн і санкція у вигляді обмеження волі до 2 років. Тобто, майже санаторій.
При цьому позбавлення волі не передбачається нікому за жодних обставин, навіть високопосадовцям. Це повністю суперечить рекомендаціям ТІ Україна і лише сприятиме приховуванню статків чиновників.
Зміни з цього закону не внесені до переліку корупційних кримінальних правопорушень, закріплених у Кримінальному кодексі.
Всі прийняті депутатами зміни обов’язково треба було б внести до переліку корупційних кримінальних правопорушень, визначених у примітці до ст. 45 ККУ. Наразі особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду. Тобто можна просто вибачитися — і нічого за це не буде.
Таку особу можуть взяти на поруки. За умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку, вона буде звільнена від будь-якої кримінальної відповідальності.
Так само звільнення може відбутись, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило суспільну небезпечність або вона перестала бути суспільно небезпечною.
Це ще одна шпаринка для уникнення кримінальної відповідальності, залишена декларантам.
Можливо, на перший погляд здається, що такі норми — то не надто великі недоліки. Ну, послабили депутати собі трохи покарання, перевели відповідальність з рівня кримінального злочину до кримінального проступку. Але ж все одно повинні будуть відповідати!
Однак усе не так просто, адже кримінальні проступки мають коротші терміни розслідування (строки давності) і взагалі можуть призвести до уникнення покарання для порушника.
Пояснимо на прикладі.
Уявімо ситуацію, коли недобросовісний декларант-топчиновник подає брехливу декларацію у січні 2021 року. НАЗК розпочинає чотиримісячну перевірку першочергово (адже зникає сенс перевіряти щось, окрім декларації за останній рік), з квітня 2021 року (якщо до того часу НАЗК матиме право щось перевіряти). Потім передає результати перевірки до НАБУ у вересні 2021 року (знову ж таки, якщо у НАЗК існуватиме таке повноваження).
НАБУ розпочинає розслідування, намагається довести відповідне користування декларантом, наприклад, незадекларованим будинком або іншим майном третьої особи. Це теж триває деякий час перед тим, як справа потрапить до ВАКС, де розпочнуться підготовчі засідання, засідання по суті, спроби затягнути судовий процес тощо. Особливо коли все це накладається на карантинні обмеження.
А потім ще можна подати, наприклад, апеляційну скаргу на вирок. У підсумку існуватиме досить велика вірогідність, що до січня 2023 року вирок не набере законної сили. І недобросовісний декларант-топчиновник буде звільнений від кримінальної відповідальності взагалі через сплив строку давності у 2 роки.
То в чому ж компроміс? У тому, щоб десятки людей роками розслідували реальне порушення, а сам порушник в результаті відбувся нічим?
Сьогоднішнє голосування нардепів створило ризик, що електронне декларування перетвориться на неефективний і безсенсовий інструмент у боротьбі з корупцією. Депутатам нема чого боятися, взагалі немає жодного стимулу писати в деклараціях правду, адже ті штрафи і “покарання”, які передбачає для них новий закон, зазвичай вартують набагато менше, ніж вартість прихованого в деклараціях майна.
Це не покарання — це порятунок, який веде до ще більшої корупції. І саме так виглядає компроміс очима депутатів.