Шлях розмитнення: коли митниця обирає резервний метод
Розмитнення товарів, що ввозять на територію України, на перший погляд, здається достатньо легким і зрозумілим процесом, якщо проаналізувати чинне законодавство. Проте кількість карток відмов та рішень про коригування митної вартості товару, судова практика свідчать про інші реалії цього процесу.
Основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм Митного кодексу.
Тож яким чином митниця обирає метод визначення митної вартості товару та у яких випадках використовується резервний.
Про визначення митної вартості товару за резервним методом: що потрібно знати
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів (зазначених у статтях 58 - 63 митного Кодексу) митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України та є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (ст. 64 МК України). Вказаний метод отримав назву «резервний».
Митна вартість, визначена за резервним методом, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. При визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
Обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів визначення митної вартості відповідає цілям та положенням ст. 7 Угоди про застосування Статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) 1994 року. Тобто при застосуванні резервного методу допускається порівняння цін на товари різних виробників та продавців товару, навіть із різних країн походження товару.
При визначенні митної вартості згідно з ціновою інформацією, яка наявна в митниці (станом на день здійснення митного оформлення), береться митна вартість подібного товару, митне оформлення якого збігається або є максимально наближеним до дати поточного (спірного) митного оформлення.
Підпункт "c" пункту 2 статті VII ("Оцінка товару для митних цілей") Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) встановлює що якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту "b" цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Своєю чергою підпункт "b" цього пункту встановлює, що під "дійсною вартістю" потрібно розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції; у тому ступені, у якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або "i" з порівнюваними кількостями, або "ii" з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, у яких більший обсяг товарів продається в торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Тобто оцінку для митних цілей митниця повинна ґрунтувати на найближчому еквіваленті дійсної вартості, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару. Очевидно, ціна товару, імпортованого за іншими умовами поставки, ніж оцінюваний товар, може вважатися таким найближчим еквівалентом, якщо митниця доведе, що в її розпорядженні немає інформації про ціну товару, поставленого за такими ж умовами поставки, що й оцінюваний товар.
Резервний метод — коли доцільно застосовувати
Отже, у разі, якщо дійсну вартість імпортованого товару неможливо визначити за ціною такого ж чи подібного товару, митний орган має право використовувати за основу для коригування митної вартості за резервним методом ціни товару, умови поставки якого відрізняються від умов поставки оцінюваного товару, виходячи з найближчого еквіваленту дійсної вартості.
Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість вимагати додаткові документи в декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
У зв'язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей.
