Наближаються до завершення поліграфічні роботи в одній із друкарень Луцька над випуском у світ мого нового роману, озаглавленого ’’Монастирська праля’’. Про героїню оповіді можна б було сказати і доволі прозаїчніше, банальніше — монастирська прачка, але пізнавши душу цієї непростої людини хочеться все-таки назвати її дещо тонше, ласкавіше, м’якше, як кажуть із медом та з маком, компліментарно, позаяк через кохання своє безбереге вигорювала, вистраждала вона так багато, що аж хочеться поклонитися знічев’я їй. Ось, власне, чому не прачка в заголовку вказано, а саме праля… Все одно, як сказати до незнайомки не напів вульгарно — ''жінко'', а: '' мила пані''. Думаю, ознайомившись із моїм дослідженням ви погодитесь на цей варіант назви трактату.