Наші онуки навчать нас життю
Прилетіла мені серед ночі одна вельми приємна новина. Поспіль із відеосюжетом. Повідомлялося, що в столиці нарешті запрацював молодіжний парламент при Київраді. І показали запис, як я зрозумів, старту цієї події з виступом «директора міста» Віталія Кличка, настановами і побажаннями. З врученням посвідчень членам новоствореної молодіжної ради.
Тут – то я і побачив свою внучку панянку Аню Горобець, десятикласницю середньої школи №166 м. Києва, яка ввійшла до складу цього нового органу міської влади. (Вона представлена на хвилині 45,31 і далі - подивіться).
Виявилося, що потрапити до молодіжного парламенту не так уже й було легко. Від органів студентського самоврядування до конкурсу допускалося 35 претендентів на 23 місця, від дитячих або молодіжних громадських об’єднань – 44 претенденти на 11 місць. Крім цього надійшли документи від трьох представників громадських об’єднань учасників бойових дій, 11 представників учнівського самоврядування та одного представника Київської Малої академії наук. Кожна з шести депутатських фракцій, представлених у Київраді, теж надала своїх представників.
Уявляєте, скількох конкурентів довелося обійти нашій Анні Тарасівні.
Не зважаючи на свій п'ятнадцятилітній вік, вона вже доволі загартований конкурсний боєць. Навчаючись у музичній школі №7 м. Києва імені Ігоря Шамо вона, беручи участь у різноманітних змаганнях від міських до всеукраїнських конкурсів гри на фортепіано майже завжди здобувала перемогу. В рідній школі її обрали президентом школи. Що воно таке, їй-право, не знаю. Це щось, мабуть, високе у шкільному самоврядуванні. Але слова ці – президент школи - в оселі мого сина Тараса вже давно згадуються, позаяк і старші діти: спершу Леся, а потім і син Богдан були президентами шкіл. Щоправда в іншому районі міста.
Аня тут усіх перевершила. Здається, на початку нинішнього року Ганну Тарасівну Горобець обрали президентом шкіл всього Солом’янського району столиці. Як подумаю, аж капелюх з маківки падає…
Попробуй таку не пропустити до молодіжного парламенту при Київраді.
Одне слово, навіть я тут загордився.
