Скільки днів уже поминуло, а все фігурує перед очима одна метка картина з сесійної зали Верховної Ради України. Хоч офіційний конкурс начебто не оголошувався, але й всім і без того було зрозуміло: найвищий рівень ганебної, безберегої корупції за часи відновлення Незалежності України, як не парадоксально, сягнули в часи війни проти московських загарбників при міністру оборони Олексію Рєзнікову. Котрий давно із себе публічно дивака розігрував, весельчака-химерника, котрий, як мені здалося, найбільше відверто інформував ворога гласно, яку й коли зброю доставили наші союзники в Україну. І де те славетне СБУ, контррозвідка? Вважаючи ж нас усіх, мабуть, за дурників. Мені, чесно кажучи, самому не раз хотілося підійти і плюнути в окуляри. Хіба ж таке розповідають привселюдно в час війни? І тільки ніяка, як чиновник, організатор, модератор МО, одна маленька заступниця міністра постійно бігала і лякала всіх. Мовляв, ніхто ні про що немає права першим писати. В нас один головний ньюсмейкер (творець новин) — пан Рєзніков.
Думаю, що подібні почуття переповнювали не мене одного.
А тоді, коли ледве не рік тому він заявив, що яйця по 17 гривень за штуку це, мовляв, цілком може бути, а на журналіста, котрий публічно оприлюднив цю ''надстратегічну'' відомчу (читай - корупційну) інформацію вони (мабуть же, конторські чинуші) натравлять СБУ, я тоді знічев’я подумав: ‘’Як шкода, що не можу перевтілитись в індійського слона?’’ Тоді б цього м**********а просто б розтоптав. І як толерантна дика тварина за це б не відповідав. Бо як таку зрадницьку і******у можна терпіти, та ще й з писком недолугого міністра, при котрому всі все крадуть, як із шведського столі…
При такому очільнику галузі, у відомстві щотижня вибухав новий, свіжий скандал з обкраданням державної казни на сотні тисяч, мільйони доларів США. А цей, з дозволу сказати безтолковий колишній юрист, що невідомо за які заслуги абсолютно незаслужено опинився у високому керівному урядовому кріслі, який спроваджуючи поза хмари (допускаю, що й цілком зумисне, можливо, й на шкоду Україні) мільярди асигнацій, в тому числі буцімто за зброю на фіктивні рахунки невідомих, до прикладу, польських фірм, які тут же канули в Лєту, за безпілотники, котрі не літають, і навіть не повзають, буцімто не знаючи, куди, на що, в яку ціну тратиться народне добро, почував себе, при звільнені з посади Верховною Радою за повний розвал галузі, як баба Ціля на Одеському Привозі в день ювілею. Їй там традиційно вручаають китайку квітів, кричать хором ‘’Спасибі!’’, бурхливо в долоні плещуть. Бо писката торгашка баба Ціля і сама сито живе і іншим не мішає збагачуватися. Ґешефт, знаєте, заразна колективна штука. Хіба ж не цю ми картинку спостерігали буцімто при вигнанні бездарного чинуши з високого міністерського поста у так званій рекордно корумпованій Верховній Раді нинішнього скликання?
Усі вони в тій ВР одним доларовим миром мазані. Кричать щосили про свою якусь ‘’нульову толерантність до корупції’’ — модні європейські словечка, а насправді щосили обдирають державу, як липку. Прикладів цього просто таки десятки щотижня, на різний фасон.
От, до прикладу, учора відставний генерал Гаращук в своєму інтерв’ю на одному із ютюбь-каналі (Сейчас) разів із сім за передачу привселюдно запитував у себе, у всіх глядачів: ‘’А де, скажіть мені, учорашній затрапезний юрист Рєзніков взяв гроші на купівлю одразу двох шикарних вілл за кордоном?’’
Смішно: генерал, а не знає, звідкіля в міністрів товсті гаманці беруться? Напевне, ходять, їздять, і знаходять… Чисто випадково…
Тільки ось ніяк не можу я зрозуміти такого. Якщо вчорашнього горе-міністра з обворожливою усмішкою на фоні тисяч і тисяч смертей вояків, який Міноборони перетворив у корупційний Мінсрач не взяли під білі ручки і не припровадили до СІЗО, то чому хоч би орденом не нагородили? Бачили, як верховнорадівські корупціонери його любили. Ну, просто, свій у дошку… Хто на це відповідь складе?