Новину, товариство, подам вам до вечері саму, що не є апетитну і разючу. Спецпідрозділ, мабуть, таки СБУ, як стверджують люди, налетів на садибу голови міської територіальної громади і вчинив там справжній трус. Те що виявилося за парканами і в добротних коморах усіх покоробило. Стоси консервів, смачної тушонки, мішки лакомств найвищого ґатунку з не однієї міжнародної гуманітарної допомоги залягли тут. В хоромах зберігалася різноманітна військова амуніція. Тепловізор... Однострої українські і, як не дивно, окупантів також. Таке стверджують люди. Для чого і для кого? Невже з нетерпінням очікували в цій господі «дорогих гостей» з-за «поребрика»?
Ще начебто віднайшли чимало грошей…
Новина блискавкою облетіла територіальну громаду. За годину-другу під ворітьми маєтку зібралося чимало стривожених і злих людей. Вони щосили гемселили в паркани, замкнені хвірку і ворота. Особливо виділялися декілька чоловіків старшого віку, жіночок у чорних хустках. Це були батьки і вдови з тих родин, де нещодавно отримали гроби з фронту. В громаду з московитсько-української війни уже надійшло декілька десятків похоронок. А в цій господі жирно розкошували на всенародній біді.
Я під’їхав під ворота, коли декілька чоловіків, переборюючи правоохоронців проривалися на обійстя. В руках вони мали підручне знаряддя – палиці, ломи… Одна жіночка кричала:
- Сина привезли хлопці з фронту, за столом казали, що моя кровинка загинула, бо в їхньому взводі не було тепловізора. Ще не назбирали грошей на нього. А ця паскуда приховала, щоб продати…
Ця історія, чесно кажучи, мене кольнула під саме серце. Бо тиждень тому я сам публічно у Фейсбуці розповідав про те, як на війну через військкомат призвали мого племінника, сержанта запасу Ігоря Мельника з Джурина на Вінниччині. З самого що не є "передка" він зателефонував моєму сину Тарасу, аби той розшукав, придбав за готівку військову захисну каску. Бо йому, виявилося, не видали її при речовій атестації. Знайшлися корупціонери в військових рядах, котрі приховали ту амуніцію. Напевне ж, як тут -- на продаж...
Ті, хто вручав черговому поповненню однострої заявили новому командиру відділення в окопі Ігорю Мельнику, мовляв, нехай твої рідні скинуться, куплять… Дев’ять тисяч – не гроші…
За такий ось тепловізор треба віддати мільйон гривень! Скільки ж, цікаво, планувала виручити за вкрадену військову амуніцію голова міської територіальної громади?
У таких ось рвачів, підкреслю, як тутешня голова міської територіальної громади, котру викрили нині в масовому злодійстві… Та ще й з амуніцією в воєнний час… За подібне, переконаний, розстрілювати треба… Тому в цій історії з обшуком у мене є свій персональний інтерес. Треба, щоб негідниця сіла за грати надовго…
Одна з жіночок на тій оказії під вікнами головихи громади казала мені:
- І це ж немає в людини ні сорому, ні честі, хоч всіх завжди десятиліттями повчала, що буцімто жити треба чесно. Ось за кілька хат звідсіля тиждень тому хоронили солдата з фронту. Кажуть, загинув, бо не мав бронежелета. А тут, під час обшуку нібито знайшли не один їх десяток. Яка людська підлість і жадоба наживи… Хоч завжди прикидалася чеснішою за всіх…
Ви, либонь, очікуєте на те, друзі, що я нарешті вкажу місце дії, імена героїв. Як я розумію, факт злочину однозначно встановлено, а ось офіційного підтвердження події ніде поки що немає. Думаю, що йдуть наради у верхах, що і як повідомити… Ви думаєте це одна така в Україні безчесна голова громади, котра не обділює себе всім тим, що має безпосередньо поступати на фронт, а осідає в її коморах?
А я, зрозуміло, не є офіційна особа, щоб оголошувати про подібне. Тому зробив головне – розповів про сам обшук, що, власне, побачив з-під воріт. Про всяк випадок зафільмував подію. З тим, щоб ніхто не міг сказати потім: а такого не було. Спустити все на гальмах. Давайте спільно все доведемо до суду… Такого не можна прощати...
