Усі, бачу, задумались. Мовчать. Злі, насуплені. На закінчення додаю: -Спуску більше не буде. Годі загравати з окупантами, мову будемо утверджувати вперто і наполегливо…
Через декілька зупинок учасники невеличкого попутного «шкандалю» повиходили, я їхав до кінця маршруту, але більше не чув, щоб контролер бодай якось озвався до пасажирів. На «язике» йому, напевне, заважав мовити я, українською, швидше за все йому говорити ще не звично, а, можливо, й соромно, чи незручно. Нічого, нехай звикає і вчиться до кінця бути українцем, якщо хоче працювати в столичному муніципальному транспорті…