Я окремі з своїх публікацій про все це відправляв на адресу МЗС України. Почули? А дзуськи. Вони ж там такі всі мудрі, такі недосяжні, тільки елементарних речей не розуміють, що кровний ворог ніколи не дрімає. Він – ні, ні, та й проявить свою агресивність, ненависть. Як залюбки серед ночі зігнали злість на київському журналісту. Йому, виявляється, заборонений в’їзд до РФ, білоруси ж серед ночі писком в підлогу хлопака, і радісно надягли наручники. Дали копняка під зад і викинули з країни. А справжнім бандитам зі Сходу України – килимові доріжки, прожектори телеканалів: вони для них герої…
Я б дуже був щасливим, якби подібне менти Лукашенка якось вчинили з Л. Кучмою, з Іриною Геращенко, з П. Клімкіним, з П. Порошенком. Щоб не були дурнями, якими вони себе демонструють поспіль третій рік, погоджуючись зустрічатися з рашо-терористами у Мінську…