З золотої десятки найдостойніших
Сьогодні, 21 січня 2017 р., на фронтоніштаб-квартири Народного руху України, що при вулиці Олеся Гончара, 33, у Києві,відкрили меморіальну дошку з нагоди вісімдесятиліття В’ячеслава Чорновола. Насправдіуродини цьогорічного ювіляра – 24 грудня, але чому, скажіть, не можна пам’ятнийзнак встановити сьогодні, нехай буде весь нинішній рік під знаком споминувсенародного лідера?
На урочистостях мене щиро вразилоте, що вони були мовбито прощанням над… розкритою могилою. Так скорботнозвучали виступи. А Чорновола вже немає без малого вісімнадцять літ!
Справді, його любили, поважали,він був навіть не з сотні, а лишень з особливого десятка Богом уподобаних, міченихукраїнців. Таких, яким був Богдан Хмельницький, Симон Петлюра, Роман Шухевич,Євген Коновалець, Степан Бандера. Можливо, з цієї плаяди ще й славетний композитор (на моє переконання) Микола Леонтович. Наш недавній сподвижник В’ячеслав Чорновіл. І всі ж, зверніть увагу, убиті, знищені ворогами України. Черезсотні літ лиш подібні приходять на землю люди.
Виступає на торжестві чоловік, ікаже:
-Нам треба шукати таку ж людину…Не можемо знайти…
Думаю, що це геть не правильнатеза. Я б сказав, що потрібно шукати «не людину», а – «ЛЮДЕЙ!» Продовжувачівідей. Сотні. Мільйони таких належить знайти. І тоді точно на пригірок під ЯрославовимВалом назустріч з меморіальнимЧорноволом, лідером Руху, справжнім народним вождем зібралося б не стільки, якприйшло нині, – декілька десятків людей з різних партій та організацій, а неменше, як учора на інавгурацію Трампа у Вашингтоні. Бо Дональд, уже видно,зрозуміло – дивак, шарлатан, а В’ячеславМаксимович був справжнім лідером мас. Він дійсно заслужив на всенародну повагу.Як гідний уваги трибун.
Коли був він живий-здоровий, усе довкругинього здрастувало й крутилося, бурхливо запалювало вогнем маси. Позаяк був ВячеславМаксимовичі двигуном Народного Руху, і водночас його ж шасі-механізмом – упертоподавав усе вперед, уперед. Бо тапер в НРУ подібно до авто, все буцімто заводиться, і бензин агрегатбуцімто спалює, а ось руху до результату немає. Все потіє мовбито на холостомуходу.
Наче бажаючи мені доповнити, сповна відобразити реальнукартину здобутків, один з виступаючих сказав, що соратники лідера НРУ вже неперший рік трудяться, і ось-ось видадуть «на-гора» програму, котра розповість,як би змінилася Україна, коли б на чолі її став Вячеслав Чорновіл. Одне слово,намалюють казку.
Чи час займатися таким? Коли Україна,як та свічка на вітру: чи то живе ще ниткою вогника, чи ось-ось геть помре-згасне?Хтось ще сказав, що треба аби Рух активніше займався боротьбою з корупцією. Ітут мені просто зажадалося взяти мікрофон до рук та виступити. Не встиг, бо вже гімн з динаміків полинув…
Яка боротьба з корупцією, панове?Всі сили й засоби нині в руках бандюків при владі. Ще більше, ніж при Януковичу. Варто вам заявити про наступ на їхніматочні ями, як вас тут же всіх по одному передушать, не зважаючи навіть нанародно-демократичні гасла на хоругвах. Для того, аби боротися з корупцієютреба мати своїх людей у владі. Ще краще, коли б сказати: мати владу у своїхруках. А нинішній Рух, на жаль, у народ не йде, підтримки в масах немає. Так,сказати б, слаба тінь давно-давно минулих днів. Справа ж, звичайно, у томушасі, про який я повідав вище: нема зчеплення двигуна з ходовою…
Одначе прилипайлів до НРУ вистачає.Он і сьогодні бачив їх у ролі нардепів, що кружляють, готові тут же вскочити досписку народних обранців від Руху. Зрадили своїх виборців в одній партійнійупряжці, тепер готові хоч і ягничками помекати тут, лиш би забити новетепленьке місце під склепінням сесійного залу на Грушевського. Навіть однавельми сумнівна мадам з позиції добропорядності і людської честі пробувалакригу на льоду НРУ. Тільки цього нещастя тут іще не було…
Виступає голова Народного Руху України Василь Куйбіда.
А якщо чесно, то треба сказати,що й сам пан Чорновол до деякої міри теж винен у тому, що в державі склаласясаме така соціально-психологічна і економічна ситуація. Я добре знаю, і є живийсвідок тому – мій колега , колишній головний редактор газети «Коза» Володимир Кулєба,дуже близький до пана В. Чорновола в минувшину, неодноразово розповідав мені,що Вячеслав Максимович досить часто, замало не щоднини проводив години напролітз… Леонідом Кучмою. Хіба ж ми не знаємо, що саме стараннями цього пришелепуватогоузурпатора влади було закладено основи, сформовано корупційний кістяк іпопередньої, і нинішньої верхівки режиму хабарників та крадіїв. Он чого лишень вартазаява І. Коломойського до НАБУ, який офіційно сповістив, що Л. Кучма вимагаввід нього, аби він щомісячно по п’ять мільйонів доларів США регулярно передававйого зятю В. Пінчуку. Що цей хабар загалом склав 110 мільйонів умовних одиниць.
Це щастя, що В. Чорновол бувсправді стерильно чистою і чесною людиною, спілкуючись з таким пройдисвітом імерзотником сам не забруднився. Але як він міг не побачити, з ким насправді маєсправу? Це питання, на яке відповіді я не знаходжу.
Мене буквально вразило те, якрухівці щиро переконані в тому, що їхнього лідера підло знищила влада, рукамикерівників тодішнього МВС. На чолі цієї структури тієї пори стояв, не забуваймо,- Ю. Кравченко. Ось, до прикладу, виступаєна відкритті пам’ятної дошки В. Чорновілу нині, колишній заступник генеральногопрокурора України Микола Голомша, наче з писаного каже: «Мені слідчірозповідали, що В’ячеслава Максимовича після автоаварії добивали кастетами…Нанесли чотири удари в потилицю».
Ще один, колишній слідчий, він жеголова партійної комісії НРУ із з’ясування обставин загибелі В. ЧорновілаМикола Степаненко заявив сьогодні: один із керівників слідчої групи, яканайбільше встановила деталей аварії на нічній трасі навесні 1999-го, заразсуддя одного з вищих судів країни, готовий повернутися на старе місце роботи інегайно продовжити раніше розпочату справу, від якої його відсторонили свого часу. Переконаний:обставини вбивства В. Чорновіла будуть з’ясовані. Діло тепер за генеральнимпрокурором.
Важко, дуже важко все логічно зрозуміти.Начебто й влада в Україні українська, не марсіани ж правлять. Рух весь за те, щобвияснити всі обставини, поставити остаточну крапку в розслідуванні загибеліїхнього лідера. І син впливова особа,неодноразово обирався народним депутатом, завжди публічно виступає за дізнання обставинтрагедії. Тільки міняється керівник держави, замало не на Біблії клянеться вияснитив «справі Чорновіла» все до найменших деталей. А час помине, всі безсило розводятьруками. Нині знову, а це рівно три роки тому – 21 січня 2014 рокуБориспільський міськрайонний суд закрив справу про загибель В’ячеславам Чорновола,визнавши її нещасним випадком. Але це, либонь, іще не кінець. ***
Фото Віктора Горбача та Миколи Голомші
