Непокаране зло множить собіподібне: істина, котра, либонь, не потребує будь-якого доведення. І я, на жаль,можу підтвердити сьогодні цю аксіому ще одним конкретним і яскравим прикладом. Читайте:
12грудня 2016 року у своєму блозі я виставив пост, озаглавлений «СТРАШНІШІПОЛЬСЬКИХ ОРЛЯТ – ПРОВОКАТОРИ ТЕЛЕКАНАЛУ 112.ua». Це була реакція на ганебну практику означеного мовника,який у погоні за нарощуванням московітськи мовного контенту (за чиїмось же ж,напевне, завданням вчиняється подібне!) вдається до такої практики веденняпередач, який неодмінно був би суворо засуджений у будь-якій державі світу, ілише не в Україні. Уявіть собі, що обідньої пори тієї грудневої днини на зв'язок з прямим ефіром телеканалу вийшовголова об’єднання українців Польщі Петро Тима. Ведуча програми, київськажурналістка Є. Скорина провела з ним діалог упродовж 7-8 хвилин. ГромадянинПольщі розмовляв виключно українською, а це телевізійне сміття повсякчасзверталося до його винятково окупаційною мовою: «что да как?» і т.п.
Щопісля цього можна сказати про цей телеканал, про тих примітивних, лубочних і неотесанихжурналістів, які трудяться тут? Де їхній професіоналізм, поняття журналістськоїмовної етики? Де, нарешті, елементарнагордість за свою країну, за державну мову? За Україну? Всім у них, мабуть,рухає брутальне пристосуванство, ущербна меншовартість. Бо якби вжурналістському колективі були справжні патріоти, а не спрощені перекиньчики,то вони б уже давно поставили питання руба перед хазяями з приводу того, чомутелеканал у порівнянні з цією ж порою попереднього року вдвоє наростиврашомовний контент. Хто, скажіть,останнім часом так різко забувся в нашій державі українську, що йомузнадобилися все доносити на «язикє» загарбників? Для чого, з якою метоювчиняється ця гостропроблемна диверсія?
Так,як діють журналісти 112-го заслуговують га одне «високе» звання - ганебнихманкуртів та запроданців.
Янаписав скаргу з приводу цих подій на телеканалі 12 грудня 2016 року до Міністерстваінформаційної політики та Національної ради з питань телебачення ірадіомовлення. Адже все це принижує, топче в багнюці на міжнародному рівністаттю 10 Конституції України. Нехай хто заперечить мені, якщо це не так.
З карикатурногоМінстеця дуже швидко прибігла відповідь. Посилаючись на понад десятокциркулярів та різноманітних чиновницьких рогаток і недолугих указівок, це кустарневідомство стало мені офіційно доводити, що його компетенція буцімто тут ні дочого. Іншими словами, вони зовсім не проти хазарської мови на телеканалах. Що реакціїна подібне манкрутство мовника мені треба шукати в інших інстанціях.Запитується: а для чого тоді Мнінформ? Як воно може відхрещуватись відпроблеми, коли на телеканалі принижують саму Конституцію України, яка захищаєдержавну мову? Повне головотяпство!
А ось ізНаціональної ради з питань регулювання ефірів теле- і радіомовників за сорокдіб мені так ніхто і не спромігся будь що відповісти. Напевне, не вважають запотрібне. Значить, роблю висновок, підтримують московітів телеканалу. А як інакшезрозуміти подібне? Тільки чому ж ці начальники щомісячно отримують платню зукраїнської казни?
Ось чому учораввечері, 20 січня ц.р., ця історія, але з іншими дійовими особами, мала те ж самезрадницьке продовження. Цього разу на цей же телеканал режисери вивели у прямийефір із Москви політолога Станіслава Бєлковського. Його попросилипрокоментувати події у Вашингтоні на інавгурації нового президента США. Гарноволодіючи українською, пан Станіслав не став опускатися до рівня продажнихжурналістів 112-го, пожбурив у куток «язик» хазарів, м’яко і дотепно заговоривмовою. А ось телевізійне бидло, і собіспершу пустившись назустріч йому зі своєю солов’їною на устах, напевне, через спецзв’язокотримало вказівку перейти на руський, і стрепенувшись, традиційно почало ліпитийому запитання окупаційною.
Дурноватістьситуації важко й описати: з Москви чути добірну, літературну українську, а зстолиці України принципово ведуча Г. Степанець верещить виключно по-рашівськи.Повний абсурд. Ахінея. Усе це результат того, що в державі повний хаос. Нажаль, і спроба реанімувати часи наступу московітства на мову нашого народу.
З приводуприниження польського українця і того, що на мою заяву ось уже другий місяць невідповідає офіційний регулятор ефіру – Нацрада з питань телебачення ірадіомовлення, я написав скаргу головам парламентських комітетів з питань культурий духовності, а також з питань свободи слова і діяльності ЗМІ. Мені нічого незалишається, як доповнити попередню чолобитну і фактом «московітського знущання» над Станіславом Бєлковським. Одне слово,поки що строчу і силосую скарги…
Висновок: Як такий абсурд можливий: москвич із білокам`яної події коментує добірною українською, а з Києва йому запитання журналіст телеканалу ставить виключно окупаційною мовою? Що за політика мовника, яка йде урозріз з Конституцією України? І де регулятор?