Смерть у Балтиморі: не стало Мудреця і Великого Патріота
Відхід за світи мудрого Святослава Караванського повнанесподіванка, позаяк мені здавалося, що він буде жити вічно. Особливо надійноподібне утвердилося в мені після того, як йому виповнилося всі 95-ть. Рухливий, молодцювати, він мешкаводинаком (дружина померла) уБалтиморі, як метеор мотався на своєму незмінному скутері. Почувався, якстверджував, на колишніх п’ятдесят. 24грудня йому б мало виповнитись 96-ть…
Я давно вже мав намір написати про цьогомудрого одесита, котрий найкраще у світі володів українською мовою, а тому активно збирав матеріали для такої статті. Цілатека їх залишилися за снігами у селі: планував засісти за есею з весни. Шкодую нині,що тих вирізок, заміток немає зараз під рукою, коли доводиться несподіванописати ці прощальні рядки. А там зібралося багато цікавого про Караванського.Мені хотілося б краще вам поянити, друзі, що він за людина така особлива, з вічною молодістю на душі. Пан Святослав, до прикладу, стверджував, що за 31-ин рік,проведений у в’язницях московітської імперії, куди його постійно вкидала радянськавлада, надзвичайно багато разів голодував. Тому, мовляв, організм його оновлювався після таких екзекуцій.
Святослав Караванський насампередунікальний мовознавець. Він своє життя присвятив лікуванню нашої рідної мови,яку сусіди-вандали впродовж століть намагалися знищити, позбавити права на життя. Для мене особисто, якдля ділового журналіста, письменника, для моїх колег, він зробив колосальнусправу – створив «Практичний словник синонімів української мови», без якого яне обходжуся жодної доби. Без нього, його унікальних старангь, певен, наша мова була б у стократобмеженішою, примітивнішою. Бо чим багатше, крилатіше слово, тим вище вонозлітає до небес, тим глибше западає в душу народу. 2014 року вийшло останнє – п’яте,суттєво розширене, доповнене видання «Практичногословника…» Це означає, що роботу над ним, автор не закінчував ніколи, від 1951року…
Святослав Караванський найближчий ізфахівців мовознавців і для поетів, позаяк він ще відбуваючи перший свій строк дисидентського ув’язнення, почав створювати «Словникрим української мови». Відтак, знайшов понад 60 тисяч пар римованих слів. Завдякичому наша культура, література стали в рівень з кращими світовими.
Святослав Йосипович завжди тримавруку на пульсі політичного життя України, хоч давно уже мешкав за кордоном (з1979 року), куди його спровадили ще недолугі радянські вожді-правителі. Він регулярно, практичнощотижня подавав у пресі замітки з найактуальніших тем життя нашого суспільства. Осьмаю газетину з його міркуваннями від 22 вересня ц.р. Озаглавлені так: «Як намуберегтися від Януковичів?». ПанКараванський написав: щоб убезпечити державу від нових президентів-самодурів,які прийшовши до влади починають потім працювати на ворогів, належить записати до Конституції Україну одне додаткове слово… Це, власне, буде обіцянка, яка його контролюватиме. Що той, хтовступає на престол, повинен не просто «… володіти, а і МОЛИТИСЯукраїнською мовою».
А ось зовсім свіжі його замітки від 10 листопада2016-го, які також знаходжу на своєму робочому столі, стосувалися вони «Е-деклараційта виборів». Це, казати б, роздуми про те, як побороти чуму українського суспільства –корупцію. Святослав Йосипович застерігав, що сучасні партії перестають бути осередкамиполітичної активності, перетворюються в інструмент, знаряддя олігархів з закабалення мас. І цю проблему, вирішення якої стоїть перед Україною насамперед, ще маємо вирішувати. Уже без його...
Україна збідніла на одного Мудреця іВеликого Патріота. Тому бережімо одні одних.
Святославу Караванському земля пухом,царство небесне...
